Третя світова: Битва за Україну
- Автор: Фельштинский Юрий Георгиевич, Станчев Михаил
- Год: 2015
- Язык: украинский
- Год: Наш Формат
- Жанр: Историческая проза
Электронная книга - «Третя світова: Битва за Україну». Краткое содержание книги:
Для створення додаткових голосів, які додавались до відсотків Януковича, по всій країні урни для голосування заповнювалися сотнями тисяч підроблених бюлетенів, надрукованих у Росії. У телефонних розмовах з російськими учасниками змови ці бюлетені для конспірації називалися «печиво».
24 листопада Ківалов оголосив, що, за офіційними підрахунками ЦВК, Янукович переміг і стає президентом. Проте, наступного дня Верховний Суд України постановив не оголошувати Януковича переможцем, поки не будуть розглянуті скарги Ющенка щодо можливих фальсифікацій. Одночасно оголошені ЦВК результати виборів відмовилася визнати й Верховна Рада.
27 листопада сторони сіли за стіл переговорів за участю президента Польщі Олександра Кваснєвського, представника Євросоюзу Хав'єра Солана, голови Державної думи Росії Бориса Гризлова та спікера Верховної Ради Володимира Литвина. Кучма наполягав на тому, щоб протестуючі припинили блокування будівель кабінету міністрів, адміністрації президента та Ради. Ющенко не відступав. Тоді Кучма вирішив застосувати силу. Пізно ввечері 28 листопада заступник міністра внутрішніх справ Сергій Попков віддав наказ десятитисячному загону міліції очистити центр Києва від демонстрантів. Однак протестуючих підтримала армія, протиставивши себе МВС. «Зачистка» центру Києва не відбулася.
Розділ 5
Помаранчева революція
Фальсифікація виборів сколихнула широкі маси населення України. В західних та центральних областях розпочалися масові демонстрації з вимогою переглянути результати виборів. На фоні масових акцій громадянської непокори в країні розпочалася чергова політична криза. Вона ввійшла до історії України як «Помаранчева революція» — за кольором партійного прапора «Нашої України» та, відповідно, агітаційного шарфика основного претендента на посаду президента Віктора Ющенка.
Вся передвиборча кампанія Віктора Ющенка мала помаранчевий колір. Помаранчеві стрічки, шарфики, краватки, шапочки використовувалися як розпізнавальний знак співробітників Ющенка. Його син «запатентував» помаранчевий колір й «вулична індустрія» масово продавала всім охочим помаранчеві речі. Прибічники Януковича збиралися під біло-голубими прапорами. Фактичним центром «помаранчевої революції» став центр Києва — Майдан Незалежності, на якому безперервно, впродовж двох місяців, проходили багаточисельні мітинги протесту. З часом це місце стали називати одним словом: Майдан.
Вважається, що революція розпочалася 21 листопада 2004 року, коли після оголошення попередніх результатів виборів Віктор Ющенко та його команда, не дочекавшись офіційних результатів, закликали виборців зібратися ввечері на мітинг, аби захистити свій вибір. На мітингу Ющенко заявив, що результати виборів сфабриковані, закликав оголосити всезагальний політичний страйк й не розходитися, допоки результати голосування не переглянуть.
На центральній площі столиці почали зводити наметове містечко. Комендантом Майдану став прибічник Ющенка Роман Безсмертний (пізніше, коли Ющенко стане президентом, він обійме посаду президентського представника у парламенті). Якщо спочатку рух на Майдані мав хаотичний характер, то з часом прості кияни, а згодом й бізнесмени почали спонсорувати протестантів: встановили наметове містечко, підвозили продукти, медикаменти та дрова, щоби мітингуючи могли зігрітися біля вогнищ. Спорудили велику сцену, де виступали лідери опозиції та велика кількість артистів, що давали свої концерти безоплатно (принаймні на першому етапі).