Третя світова: Битва за Україну
- Автор: Фельштинский Юрий Георгиевич, Станчев Михаил
- Год: 2015
- Язык: украинский
- Год: Наш Формат
- Жанр: Историческая проза
Электронная книга - «Третя світова: Битва за Україну». Краткое содержание книги:
Зрештою з'їзд закінчився висуненням ультиматуму, що якщо переможе Ющенко, Південний Схід залишить за собою право на адекватні дії, спрямовані на захист прав громадян своїх регіонів, аж до створення Південно-Східної української автономної республіки. Вирішили створити Міжрегіональну раду органів місцевого самоврядування українських регіонів з центром у Харкові. У Луганській та Донецькій областях прийняли рішення про проведення у першій половині грудня 2004 року референдуму з питання набуття статусу самостійних республік у складі української федерації. Крім того, Луганська та Донецька обласні Ради слідом за Харківською заявили про перепідпорядкування собі міліції та інших держструктур й про припинення перерахувань грошей до держбюджету.
На 11 грудня був призначений Другий з'їзд Південно-Східних регіонів з метою вжити більш конкретних та рішучих заходів зі створення автономної держави, проте з'їзд не відбувся. Ні у Януковича, ні у його оточення не було чіткого розуміння того, чого ж вони хочуть насправді: здатися чи боротися, відокремитися від України чи залишатися її автономною частиною, чи приєднатися до Росії. Через десять років, у 2014 році, все повторилося знову. З'їзд у Харкові стояв перед тією ж дилемою, ось тільки з тією різницею, що у 2014 році Янукович на з'їзд взагалі не з'явився.
З приходом Ющенка до влади проти організаторів з'їзду 2004 року — губернатора Харківської області Кушнарьова та голови Донецької обласної ради Колеснікова було порушено кримінальні справи за обвинуваченням у сепаратизмі та «спробі насильницької зміни кордонів України». Обох помістили до в'язниці, але незабаром кримінальні справи закрили «через відсутність складу злочину», а ув'язнених відпустили. Однак заклики до федералізації та автономії Сходу України й Криму, вимоги зміцнити традиційні зв'язки з Росією з того моменту стали постійним чинником української політики. Вже тоді Україна умовно розділилася на східну та західну. Політична та ділова еліти цих українських половинок дотримувалися протилежних поглядів: бажання піти європейським шляхом розвитку було притаманне західним регіонам України. Бажання зміцнити зв'язки із сусідньою Росією й створити федеративну державу опанувало Сходом.
Перемога Віктора Ющенка
У політичний конфлікт, що розгорівся в Україні, втрутився Європейський Союз, відрядивши до Києва посередників місій ОБСЄ та ЄС, а також представників Росії, Польщі та Литви — для переговорів з чинним президентом України Кучмою та претендентами на цю посаду — Януковичем та Ющенком. І в результаті інтенсивних перемовин учасники досягли компромісного рішення — переголосування другого туру, тобто призначення нового, третього туру виборів. Проте відбулося все це після кінцевого вердикту Верховної Суду України (ВСУ), куди Ющенко подав скаргу про визнання незаконними дії ЦВК, що оголосила 26 листопада Януковича переможцем другого туру та про відміну результатів голосування як фальсифікованих.
Засідання ВСУ зробили відкритим та транслювали по ТБ, щоб уся країна могла стежити за процесом. Суд викрив значні зловживання під час проведення виборів: афера з відкріпними талонами, що дозволяла їздити країною та голосувати декілька разів; поява у списках виборців мертвих душ, тобто людей, які вже померли, однак їх внесли до списків виборців. До того ж кількість бюлетенів на багатьох ділянках перевищувало реальну чисельність виборців.
Ще до оголошення рішення ВСУ президент Кучма терміново полетів до Москви для консультацій з Путіним, зустрівшись з ним в аеропорту. Путін вже опинився в незручній ситуації, коли поспішив привітати Януковича з перемогою, хоча Янукович ще не переміг. Вплинути на результати виборів після того, що сталося, Путін вже не міг, і відкрито втручатися у внутрішньо український конфлікт не наважився. Можливо, в необхідності дотриматися нейтралітету Путіна переконав Кучма. Принаймні після повернення Кучми з Москви, 3 грудня 2004 року, вперше в сучасній історії Верховний Суд України постановив, що визначити переможця неможливо й на 26 грудня призначив переголосування.
7 грудня президент Кучма погодився з рішенням суду, а також з вимогами Ющенка відправити у відпустку прем’єр-міністра Януковича (на його місце в якості в.о. прем’єр-міністра був назначений Микола Азаров) та сформувати нову Центральну виборчу комісію для підрахунку голосів. На засіданні Верховної Ради 8 грудня в діючі українські закони про вибори президента та місцевого самоуправління й до Конституції внесли відповідні зміни, що стали прологом політичної реформи, про необхідність якої так довго говорили опозиціонери. Парламент затвердив новий склад ЦВК. Того ж дня, 8 грудня, президент Кучма, який був на засіданні парламенту, безпосередньо у парламенті підписав затверджені Радою закони. Здавалося, політичну кризу подолали. Масові протести зупинилися, але наметове містечко на майдані Незалежності залишилося.