Таємниця індіанського острова
- Автор: Кристи Агата
- Год: 1991
- Язык: украинский
- Год: "Дніпро"
- ISBN: 5-308-01222-9
- Переводчик: Вадим Хазін
- Жанр: Классические детективы
Электронная книга - «Таємниця індіанського острова». Краткое содержание книги:
— Певно, все вже готове? — заклопотано спитала Емілі Брент. — Можна подавати.
За сніданком усі були вишукано ввічливі, галантні:
— Дозвольте запропонувати вам іще кави, міс Брент?
— Шматочок шинки, міс Клейторн?
— Ще шматочок бекону?..
Здається, всі шестеро цілком нормальні, спокійні люди. А що крилося за цим? Думки метушилися, як мухи в окропі…
«Що далі? Що далі? Котрий? Хто?»
«Чи спрацює цього разу? Цікаво. Варто свічку засвітити. Якщо я встигну. Боже мій, тільки-но встигнути…»
«Божевілля на релігійному грунті — це точно… А подивитися на неї — таке й на думку не спаде… А що, як я помиляюся?..»
«Це божевілля… Я втрачаю розум. Зникають шерсть, червона шовкова завіска — суцільна нісенітниця. Нічого не розумію…»
«Ідіот, він проковтнув усе, що я йому наплескав. Тут усе легко обійшлося… Та однак слід бути дуже обережним».
«Шість фарфорових індійчат… лише шість — скільки лишиться до вечора?..»
— Кому останнє яйце?
— Мармеладу?
— Дякую. Чи не покласти вам трохи шинки?
Шестеро людей, які цілком нормально поводять себе за сніданком…
РОЗДІЛ ДВАНАДЦЯТИЙ
Сніданок скінчився. Суддя Уоргрейв одкашлявся й промовив тихим владним голосом:
— Я вважаю доцільним, щоб ми зібралися обговорити становище. Скажімо, за півгодини у вітальні.
Всі погодилися. Віра збирала тарілки:
— Я приберу зі столу й помию посуд.
— Ми перенесемо посуд до буфетної, — запропонував Філіп.
— Дякую.
Емілі Брент, що підвелася було зі стільця, зойкнула й сіла.
— Що з вами, міс Брент? — спитав суддя. Емілі відповіла вибачливо:
— Мені дуже шкода: я хотіла б допомогти міс Клейторн, але в мене щось паморочиться голова.
— Паморочиться голова? — доктор Армстронг підійшов до неї. — Цілком природно. Запізніла реакція на шок. Я, мабуть, дам вам…
— Ні! — з силою вихопилося в неї.
Усі сторопіли. Доктор Армстронг почервонів. Стара діва з жахом дивилася на лікаря.
— Як хочете, — церемонно схилився перед нею Армстронг.
— Не хочу ніяких ліків. Спокійно посиджу, і пройде.
Посуд перенесли до буфетної, Блор звернувся до Віри:
— Я звик поратися по господарству, тож, коли не заперечуєте, допоможу вам, міс Клейторн.
— Будьте ласкаві, — мовила Віра.
Емілі Брент сама зосталася в їдальні. Чула слабкий гомін розмови, що долинав із буфетної. Запаморочення поступово проходило. Її опанувала сонливість, відчула, що засинає. У вухах гуділо… а може, в кімнаті й справді щось дзижчить. Вона подумала: «Схоже на бджолу чи на джмеля», — і тут побачила бджолу, що повзла по віконній шибці. Сьогодні вранці Віра Клейторн щось балакала про бджіл.
Бджоли, мед? Вона дуже полюбляє мед. Стільниковий мед — його вичавлюють крізь мусліновий мішечок. Він струмить крапля за краплею: кап-кап-кап…
Хтось зайшов до кімнати… з одягу в нього струмить вода… Це Беатрис Тейлор вийшла з річки… Варто Емілі лиш повернути голову, і вона побачить її…
Але вона не в стані повернути голову… А що, коли покликати на допомогу? Закричати? Але закричати вона теж неспроможна. В будинку жодної душі нема. Вона сама-одна…
І тут почула кроки — стишені кроки в себе за спиною. Хистка хода втоплениці… Запах сирості залоскотав їй ніздрі. А по віконній шибці повзала бджола — і все дзижчала, дзижчала…
І тут вона відчула укол. Бджола встромила своє жало у шию міс Брент.
У вітальні чекали на міс Брент.
— Може, мені піти за нею? — запропонувала Віра.
— Зачекайте хвилину, — сказав Блор.
Віра сіла, а всі запитливо подивилися на Блора.
— Послухайте-но, — почав він, — я вважаю, що займатися розшуком далі непотрібно. Той, кого ми шукаємо, спокійнісінько сидить собі зараз у їдальні! Б'юся об заклад, що вбивця — ота стара діва!
— А які мотиви вбивства? — спитав Армстронг.
— Божевілля на релігійному грунті, — не вагаючись, відповів Блор. — Як ви на це, докторе?
— Може, це й так. Заперечити я вам не можу, лише нагадаю: в такій справі потрібні переконливі доводи.