Таємниця індіанського острова
- Автор: Кристи Агата
- Год: 1991
- Язык: украинский
- Год: "Дніпро"
- ISBN: 5-308-01222-9
- Переводчик: Вадим Хазін
- Жанр: Классические детективы
Электронная книга - «Таємниця індіанського острова». Краткое содержание книги:
Ховатися там не було де. Хіба що у високій шафі, і Роджерс тут-таки заходився її обстежувати. Переконавшися, що там нікого немає, замкнув двері й роздягнувся.
— Сьогодні цей номер з індійчатами не вийде, — мурмотів собі під ніс, — про це вже я потурбувався…
РОЗДІЛ ОДИНАДЦЯТИЙ
У Філіпа Ломбарда з роками виробилася звичка прокидатися на світанку. І сьогодні він прокинувся, як завше, підвівся на лікті, прислухався… Вітер трохи вщух, дощу не чути… О восьмій годині знову знявся сильний вітер, але Ломбард його вже не чув. Він спав. О пів на десяту він сів на ліжку, глянув на циферблат годинника. Вуста його розтяглися у вовчій посмішці.
— Настав час діяти, — промимрив.
О дев'ятій тридцять п'ять він постукав у двері Блорової кімнати. Колишній інспектор обережно прочинив двері. Волосся в нього було скуйовджене, очі сонні.
— Солодко спите, вже на тринадцяту годину пішло, — мовив Ломбард. — Тож, певно, совість у вас чиста.
— В чім справа? — урвав його Блор.
— Вас будили? — спитав Ломбард. — Приносили чай? Ви знаєте, котра година?
Блор подивився через плече на дорожній будильник, що стояв біля ліжка в головах.
— Тридцять п'ять хвилин на десяту, — сказав він. — Ніколи не повірив би, що можу так довго спати. А де Роджерс?
— І луна лиш йому відгукалась, — відповів Ломбард.
— Що ви хочете сказати? — розсердився Блор.
— Тільки те, що Роджерс зник, — зовні спокійно мовив Ломбард. — У спальні його немає. Чайника він не поставив і, ба, навіть не запалив плиту.
Блор пошепки вилаявся.
— Куди ж це він, під три чорти, заподівся? Либонь, вештається по острову. Заждіть, поки я вдягнуся. І запитайте, чи не знають чогось інші.
Ломбард кивнув і рушив коридором, стукаючи у зачинені двері.
Армстронг уже підвівся з ліжка й одягався. Суддю Уоргрейва довелося будити. Віра Клейторн була одягнена. Кімната Емілі Брент виявилася порожньою. Розшукова партія оглянула весь будинок. У Роджерсовій кімнаті, як і твердив Філіп Ломбард, нікого не було. Постіль була зібгана, бритва, губка й мило ще не висохли.
— Він устав недавнечко, — прикинув Ломбард.
— А що, як він… ховається, чатує на нас? — пошепки мовила Віра тремтячим голосом, хоча й намагалася говорити якнайвагоміше.
— Любонько моя, я ладний думати що завгодно й про кого завгодно, — сказав Ломбард. — Я вважаю: доки ми його не виявимо, нам слід триматися гуртом.
— Мабуть, він десь на острові, — зауважив Армстронг.
Тут до них підійшов неголений, проте акуратно зодягнений Блор.
— Де ж ділася міс Брент? — спитав він. — Ось вам нова загадка.
Проте в холі вони зустріли міс Брент у дощовику.
— Море надто бурхливе. Навряд чи човен зможе вийти сьогодні, — відповіла вона на їх німе запитання.
— І ви наважилися самі никати по острову, міс Брент? — спитав Блор. — Невже ви не розумієте, як це небезпечно?
— Запевняю вас, містере Блор, я була дуже обережною, — поважно відповіла стара діва.
Блор тільки пирхнув.
— Бачили Роджерса? — спитав він.
— Роджерса? — підвела брови міс Брент. — Ні, сьогодні я його не бачила. А що сталося?
Сходами спускався акуратно зодягнений, ретельно виголений суддя Уоргрейв. Він окинув поглядом їдальню, двері якої були розчинені навстіж, і сказав:
— Ага, він усе ж таки накрив на стіл.
— Він міг зробити це вчора ввечері, — заперечив Ломбард.
Вони зайшли до їдальні уі оглянули акуратно розставлені на столі куверти, ряди чашок на буфеті, повстяну підставку для кави. В усьому був цілковитий порядок. Першою схопилася Віра. Вона вчепилася судді в руку, та так, що старий аж скривився.
— Подивіться на індійчат! — закричала вона.
Індійчат посеред столу було тільки шість.
Вони знайшли Роджерса невдовзі. Він лежав у дворовій прибудові — будиночок цей правив за пральню. В руці він усе ще стискував маленьку сокирочку — певно, колов дрова для розпалу. Великий колун стояв біля дверей — на холодному металі зашерхли бурі плями. Ті плями надто вже добре узгоджувалися із глибокою раною на потилиці Роджерса…
— Картина ясна, — промовив Армстронг. — Вбивця підкрався ззаду і в ту мить, коли Роджерс нахилився, заніс сокиру із силою опустив її.
Блор порався коло топорища — посипав його борошном із ситечка, що його знайшов на кухні.