Тільки разом
- Автор: Шевердіна Анастасія
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Мультимедійне видавництво Стрельбицького
- Жанр: Любовно-фантастические романы
Электронная книга - «Тільки разом». Краткое содержание книги:
Друзі разом борються за нове життя в новому тілі, допомагаючи людям у нашому світі. Андрій відроджується до життя, забувши своє минуле, і Кет вирішує присвятити себе турботі про друга. Однак упоратися з відлюдькуватим геніальним вихованцем і своїми почуттями до нього «янголу-охоронцю» виявляється не так і просто. Особливо, коли на горизонті з’являються психіатр, який веде запеклу боротьбу з невидимою подругою Андрія, і наполеглива дівчина, що жадає його любові.
— Не залишу записки, — вирішив Андре. — Я нічого після себе не залишу.
Леруа непоміченим вийшов із дому й рушив до найближчої багатоповерхівки. Піднявшись на ліфті на останній поверх, Андре видерся на дах і став на краю. Нагорі вирував скажений вітер. Чи то від вітру, чи то від жаху юнаку стало невимовно холодно. Андре здригнувся й зітхнув.
— Андре, не будь дурнем! Відійди звідти! — раптом наказала Кет.
Андре озирнувся. Дівчина стояла позаду нього, сердито склавши руки на грудях.
— Ти не маєш права… — пошепки сказав хлопець.
У його очах блищали сльози. Кет відчула, як у районі шлунку зароджується нудний біль, який розливається по тілу, викручуючи суглоби.
— На що?
— На мене. На те, щоб приходити, коли тебе не кличуть. Щоб іти, коли тебе благають залишитися. На те, щоб наказувати мені, що робити. Щоб називати мене… — сльозинка скотилася по щоці Андре, він схлипнув, захлинувшись повітрям. — Називати дурнем!
— Андре, послухай!..
— Ні! Ні! — закричав хлопець, і його очі потемнішали від гніву. — Не смій говорити зі мною! Не смій, я так старався! Я лікувався! Тебе немає! Немає! Не повинно бути! Ти — хвороба! Ти мене знищиш! Господи, та ти вже мене знищила!
— Андре, я справжня! Ти знаєш — я існую!
— Ні! Ти… Я не знаю… Не знаю! Я заплутався! Усе це просто… просто дурня! Немає сил!.. Я не хочу… цього усього… не хочу… я хочу зараз!.. — Андре заридав, сховавши обличчя в долонях.
Кет підійшла майже впритул, поклала руки другу на плечі.
— Я тут. Я існую. Вір мені!
— Вірити?! — скрикнув Андре, сахаючись від дівчини. — Ти мене зрадила!
— Ні, я просто намагалася…
— Мовчи! Не смій виправдовуватись! Ти змусила мене страждати! Ти привела мене на цей дах! Ти дозволила мені думати, що я — божевільний! Дозволила мені зненавидіти тебе! А я так любив тебе! Я так тобі вірив!
— Андре, рідний, я теж люблю тебе! Я…
— Ти брешеш! Ти сумнівалася в мені! Ти повірила, що я зроблю тобі боляче, що я навмисне ображу тебе! Ти думала, що та дівка може щось для мене значити, може замінити тебе, може змусити мене забути, хто я і чим я тобі зобов’язаний!
— Це неправда! Я ніколи так не думала! Для мене взагалі не важливо, чи ти любиш мене…
— Що?! — спалахнув Андре. — Що ти верзеш?!
— Аби тільки ти був щасливим! — не слухаючи друга, продовжувала Кет. — Бо я люблю тебе більше за всіх, кого я колись знала! Це незмінно й невідворотно! Це як доля! Це як прокляття! Я була егоїсткою, я тебе собою змучила! Мені треба було піти, щоб звільнити в твоєму житті місце для інших людей!
— МЕНІ НЕ ПОТРІБНІ ІНШІ!
— Андре, тобі потрібні реальні друзі! Із плоті й крові!
— Чому ти мене не чуєш?!
— Я затулила від тебе весь світ! А ти повинен побачити його, побачити кожен куточок, вирватися з цих тенет, дихати на повні груди!
— Але я не хочу!
— Ти народився знову — після всього того страхіття, яке відбулося з тобою! Ти народився, щоб жити заново — без минулого, ніби вперше і востаннє! Ти мав би жити без мене! А я не змогла! Не змогла тебе відпустити! Я принесла свій біль, і свою самотність, і свій страх перед смертю у твоє нове життя! Просто я так звикла, що ти поряд, що ми йдемо крізь це божевілля разом, що ти сміливий, що смерть тобі по коліна!
— Ти сказала — народився знову? Народився заново? — ледь чутно спитав Андре. — То я вже жив раніше?