Тільки разом
- Автор: Шевердіна Анастасія
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Мультимедійне видавництво Стрельбицького
- Жанр: Любовно-фантастические романы
Электронная книга - «Тільки разом». Краткое содержание книги:
Друзі разом борються за нове життя в новому тілі, допомагаючи людям у нашому світі. Андрій відроджується до життя, забувши своє минуле, і Кет вирішує присвятити себе турботі про друга. Однак упоратися з відлюдькуватим геніальним вихованцем і своїми почуттями до нього «янголу-охоронцю» виявляється не так і просто. Особливо, коли на горизонті з’являються психіатр, який веде запеклу боротьбу з невидимою подругою Андрія, і наполеглива дівчина, що жадає його любові.
— Ні, Андре, ні! Я допомагаю тобі, бо я люблю тебе!
— І що буде з тобою, якщо я стрибну?
— Я все втрачу. Ти перекреслиш усе те добре, що я зробила. І я помру — остаточно. Перестану існувати будь-де й у будь-якій формі.
— І все одно любитимеш мене?!
— Усе одно! Тільки мені буде шкода, що ти так і не повірив у мою любов.
— Відійди! — наказав Андре. — Я тобі не вірю! Жодному твоєму слову!
Кет звільнила хлопцю шлях, і він зупинився за крок перед безоднею.
— Будь ласка, не роби цього! Не заради мене — заради себе! Там так страшно, так самотньо, Андре! Присягаюся, любий, я не хотіла для тебе такого життя і такої смерті!
— Я нічого не боюся! — відрізав Андре. — Тепер — уже нічого. Я жив у брехні, я вважав себе божевільним, я помирав — хіба цього не забагато для однієї людини?!
Хлопець поглянув униз і глибоко зітхнув. Кет бачила, як він стис кулаки, аби приховати, що в нього тремтять руки. Дівчина наблизилася до краю й зазирнула Андре в очі. Це і є її край — його холодні блакитні очі. Її межа. Її початок і її кінець. Якби мрії були матеріальними, вони були б саме такого кольору — кольору його очей. Але мрій немає. Немає майбутнього. Усе, що було, стислося тут і зараз у цю точку — точку, в якій обірветься життя Андре.
— Вибач мені! — тихо сказала Кет. — Давай, якщо хочеш! Але тільки разом!
Андре посміхнувся. Сльози текли по його обличчю.
— Вибач і ти мені. Я люблю тебе. Я знайду тебе, присягаюся!
Хлопець зробив крок назад, і Кет зникла.
Любий мій, єдиний мій друже, із Днем народження тебе!!!! Не знаю, де ти, з ким ти, як ти, але знаю напевне, що ти є. ТИ Є! Це — головне. Те єдине, що варто знати. Те, що триматиме мене на плаву. Я завжди пам’ятатиму про тебе! Я дотримаю обіцянки! Рости здоровою, розумною й доброю! Рости такою, якою я тебе знаю! Ти будеш фантастичною, як і в колишньому житті, я певен! Для мене й для інших людей, які любитимуть тебе, — ти будеш! Ти будеш найкращою! Як же я хочу знайти тебе і сказати всі добрі слова тобі особисто! Ти варта всіх найкращих слів, які вигадали люди! Ти мене врятувала. Двічі. Чи тричі? Не важливо. Ти є. Ти існуєш. Вітаю тебе! І себе також. Я святкуватиму твій День народження як власний. Кожного року я писатиму тобі вітання в цьому зошиті. Коли я зустріну тебе, я подарую тобі цю «листівку» як свідчення моєї любові. Я знаю, ти оціниш! Ти здатна оцінити любов, бо ти вмієш любити. Дякую тобі за все!
Привіт, Кет! Із Днем народження! Цікаво, чи відчуваєш ти мою присутність у своєму житті, як я відчуваю твою? О, звісно, мені хотілося б, щоб ти відчувала, але я намагаюся вгамувати свій егоїзм і бажаю тобі не відчувати. Поки що, доки ти ще маленька, доки ти слабка, доки ти не можеш оцінити моїх почуттів. Я набридливий, страшенно настирливий останнім часом! Тобі було б важко витримати мене. Батьки знову переймаються моїм психічним здоров’ям. Вони думають, це ненормально — бути таким веселим і натхненним після кількох років глибокої депресії. Вони не знають, що ти є. Я не сказав. Я нікому не кажу. Боже, мені страшно уявити, що тебе немає, що я тебе вигадав! Тебе не може не бути, бо я тебе відчуваю. У моїй душі — твоє коріння. А моє — у твоїй. Сподіваюся, воно й досі тобі не муляє. Тебе не може не бути, бо тоді в моєму житті не буде сенсу. Ні в чому не буде сенсу. Господи, як мені інколи страшно! Ні, я не буду сьогодні про це! Сьогодні в нас свято! Я купив тобі О’Генрі. Сподіваюся, ти не проти? Я подумав, торт — це банально. І по-дурному. Сам я не з’їм його, а пригощати когось нашим тортом мені гидко. Я не можу. А книга — інша справа. Спершу я прочитаю її, потім — ти. Вона стане тільки кращою від цього, присягаюся! Над книгами треба думати. Я буду дуже старанно думати, чесне слово, щоб тобі дісталася найкраща книга. На минулому тижні я почав вивчати іспанську. Я певен, це — правильний вибір. Іспанську розуміють у Латинській Америці. Мені це згодиться. Один Бог знає, де я тебе знайду. Не думай, я не байдикую! Я почав тебе шукати. Поки що, у межах Парижу. Навряд чи мені так пощастить, але з чогось же треба почати?! Хочу укласти своєрідний реєстр людей, які народилися 7 вересня 1998 року. Я знаю, це буде складно. Але я впораюся! У мене є точка опори, і в пошуках її я переверну всю землю!
Вибач, буду закінчувати, бо професор сердито дивиться на мене. О, я не сказав, що вступив до Сорбонни! Можеш мене привітати! Навчаюся в Університеті Париж VII імені Дені Дідро на факультеті прикладних мов. Російська мова дуже добре мені дається, як і іврит, і китайська. Хочу назбирати грошей, щоб мандрувати світом. Найближчим часом — хоча б Західною Європою. Усе, бувай! Із Днем народження!