Скандал сторіччя. Тексти для газет і журналів (1950–1984)
- Автор: Маркес Габриэль Гарсия
- Год: 2019
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Анетти Антоненко
- ISBN: 978-617-7654-20-8
- Переводчик: Галина Владимировна Грабовская
- Жанр: Публицистика
Электронная книга - «Скандал сторіччя. Тексти для газет і журналів (1950–1984)». Краткое содержание книги:
Тематика п’ятдесяти текстів «Скандалу…» багатосяжна: від політичних переворотів до «особистого Гемінґвея» Маркеса і перукаря президента, від літературщини, привидів минулого й майбутнього та розповіді про те, як пишуть романи, — і до інсайтів, феномену телепатії й таємниці містичної історії, якій він, один із найвизначніших письменників Латинської Америки, не зміг дати назви.
Слідчий Сепе висуває гіпотезу, що труп і справді роздягнули і одяг підмінили — за згоди деяких членів родини Монтезі. Римського квестора Северо Політо викликали дати відповідь на це звинувачення. А згодом і на інші.
Колишній квестор Риму Северо Політо почав свій захист зі слів, що ніколи особливо не цікавився справою Монтезі. Слідчий у справі перевірив архіви квестури і знайшов дещо, що спростовувало це твердження: наприклад, копію прес-релізу за підписом Северо Політо, датованого 5 травня 1953 року. У цьому прес-релізі, що так і не був опублікований газетами, квестор говорив: «Новина про сина високопоставленого політичного діяча, якого не назвали, але на якого явно натякнули, є безпідставною».
Того ж 5 травня пресі передали інше комюніке, в якому стверджувалося: «Жодне розслідування, проведене після знаходження трупа, не має достатньої юридичної сили для того, аби змінити результати перших дізнань і констатацій, зроблених правосуддям». То був час, коли з’явилася і відчайдушно обстоювалася гіпотеза, що Вільма Монтезі загинула випадково, коли мила ноги.
Більше доказів
Був ще й інший доказ того, що Северо Політо таки цікавився справою особисто. З’ясувалося, що 15 квітня він відправив шефу поліції доповідну записку, в якій ще раз підтверджував гіпотезу миття ніг. У цій записці не лишалось місця для сумніву у тому, що дівчина вийшла з дому рівно о п’ятій і що її бачили в поїзді, де вона «поводилася як спокійна і цілком нормальна людина». У ній же пояснювалося зникнення деяких предметів одягу: «Дівчина, мабуть, роздягнулася для того, аби зробити кілька кроків у воді, доки та не дійде їй до колін, як звикла це робити в минулому». Слідчий довів, що ця доповідна записка містила три неправдиві твердження: «в минулому» Вільма не знімала спідню білизну, щоб мити ноги: вона це робила в купальному костюмі. І не заходила в море, доки вода не досягне її колін: вона обмежувалася тим, що мила ноги на пляжі. Й останнє: вона не вийшла з дому рівно о п’ятій.
У Мілані?
На цьому етапі слідства викликали журналіста Валеріо Валеріані з «Іль Джорнале д’Італія», аби він посвідчив автентичність інтерв’ю із Северо Політо, опубліковане у згаданій газеті. У цьому інтерв’ю колишній квестор стверджував:
а) після знаходження тіла він особисто взяв на себе керівництво розслідуванням.
б) результат цього розслідування підтвердив гіпотезу про нещасний випадок, засновану на міцних аргументах.
в) Монтезі страждала на екзему на п’ятках, через що вирішила занурити ноги в морську воду.
г) що стосується звинувачень проти П’єро Піччоні, то вони неприйнятні, бо той довів, що в день, коли стались ті події, він був у Мілані.
«Я не знаю цього чоловіка»
Відповідаючи на запитання щодо його стосунків з Уґо Монтаньєю, колишній квестор Політо заявив, що познайомився з цим паном після смерті Вільми Монтезі. Проте, з різних свідчень з’ясувалось, що то була давня дружба. Крім того, колишній квестор не знав одного: у ту пору, коли телефонні дзвінки Монтаньї контролювалися, той мав розмову із тодішнім квестором, яка явно не свідчила про нещодавню дружбу. Той дзвінок був зроблений 3 червня 1953 року, якраз після того, як Монтанью вперше викликали давати показання. У ході розмови Северо Політо сказав Монтаньї (як це буквально викладено у матеріалах справи):
— Ти вільний громадянин і можеш робити те, що хочеш. Ти ж бачиш: сам Помпеї виключив дві речі — питання про наркотики і про квартиру. Побачиш…
І тоді Монтанья, можливо, хитріший, ніж квестор, сказав:
— Гаразд, гаразд. Чи можемо ми зустрітися нині ввечері об одинадцятій? Або ні, зробімо краще так: зустрінемось о дев’ятій і повечеряємо разом.