Велике плавання

— Чи доглядатимеш ти так охоче мене, якщо я захворію? — підійшовши до нього ззаду, запитую я.

І він, впізнавши мене по голосу, відповідає заспокійливо:

— Звичайно, милий Франческо, адже ти мій брат і друг.

— Хоч би на що я захворів? — запитую я знову.

І щось у моєму голосі змусило Орніччо оглянутися.

— Що тобі, мій любий братику Франческо? — каже він стурбовано і, скінчивши перев'язувати, одразу ж виходить за мною на палубу. — Що тобі? — повторює він і заклопотано оглядає мене зусібіч.

Несподівано для себе самого я, заплакавши, кидаюсь йому на груди. Задихаючись і захлинаючись від сліз, розповідаю йому все, що почув від могерського шинкаря.

— Це все? — питає він. — Тебе схвилювали такі дрібниці? — каже він спокійно. — Ну, то треба сказати, що про все це я знав ще в Палосі. Чому ти вважаєш, що захворієш саме ти, а не Дієго Мендес, який побився з Кальвахарою в шинку? І якщо захворієш ти, то, без сумніву, захворію і я, бо ми спали на одній постелі і їли з однієї миски. Але я певен, що від матері тобі передалась несприйнятливість до зарази. Набагато більше заслуговує на увагу те, що ти примусив того Крота зізнатися, що він випустив воду з бочки і англієць страждає безвинно. І я не певен, що могерець зробив це, щоб врятувати команду. Він щось зовсім не схожий на заступника матросів… Почекай-но, — сказав Орніччо, оглянувшись по боках. — Чому це так радіють наші добрі друзі?

Справді, матроси обіймались і цілувались і з радісними обличчями сновигали туди і сюди, а корабельний тесляр, підкликавши мене, звелів братися до роботи.

— Досить ледарювати, — сказав добрий дідусь. — Нуньєс і Роса обтесали щоглу, а ти допоможи її закріпити. Ми її підрізали і вона зараз трохи нижча, ніж раніше, але, дасть бог, незабаром ми замінимо її іншою.

— Що сталося? — спитав я здивовано.

— Хіба ти не чув? — відповів тесляр, неспроможний стримати радісну усмішку. — Наші злигодні скінчилися. Пан наш адмірал послухав нарешті порад капітана і наказав стерновому прямувати на південний захід.

Цього дня сповіщено капітанів «Ніньї» і «Пінти» про зміну курсу. Я не чув, як саме адмірал сказав синьйору Пінсону про заворушення на «Санта-Марії», але капітан Пінсон на весь голос прокричав із свого корабля:

— Якби ви надали мені право дати раду бунтівникам, я б половину з них перевішав на реях, а з другою половиною двічі обійшов би навколо нашої землі!

Я гадаю, що це було сказано жартома, бо, кажучи це, Пінсон усміхався. Він негайно зажадав, щоб призвідників перевели до нього на корабель.

— Я покажу їм, як бунтувати! — сказав командир «Пінти».