Велике плавання
- Автор: Шишова Зинаида Константиновна
- Год: 1965
- Язык: украинский
- Год: "Веселка"
- Переводчик: М. Мартинюк
- Жанр: Исторические приключения
Электронная книга - «Велике плавання». Краткое содержание книги:
Книга заснована на фактах і на здогадах.
З щоденника Колумба ми знаємо, що в його екіпажі були хлопчаки — корабельні юнги. Через необачність одного з них зазнала аварії «Санта-Марія» — флагманське судно флотилії.
Зінаїда Шишова дала цим невідомим юнгам імена, зв'язала їх дружбою, високим почуттям товаришування, таємницею карти.
За змалюванням характеру Колумба книга, яку ви зараз прочитаєте, не лише цікава. Вона є відкриттям у морі історії, вона сама — карта характерів людей епохи Відродження.
— Що ти кажеш, Роса! — вигукнув я. — Чому ж ти не заступився за англійця?
— Що я один міг вдіяти? — скрушно заперечив він. — Поглянь, всі наче подуріли! З Могери нас усього одинадцять чоловік, і ми-бо всі добре знаємо, що то за птах Хуан Яньєс, прозваний Кротом. Але п'ятеро наших пливуть на «Ніньї», троє — на «Пінті». Вони не будуть займатися чужими справами. А в нас, на «Санта-Марії», Каспар Бідолаха лежить у лихоманці, а Селестін Ескавельйо так боїться шинкаря, що тремтить при згадці про нього… Слухай, слухай! — раптом закричав Роса, схопивши мене за руку.
Я не знаю, що сказали матроси адміралу, але у відповідь на їхні слова він з такою силою вдарив по дерев'яному столу, що тріски обшивки розлетілися навсібіч.
— Мовчати! — крикнув він. — Поки я ще ваш адмірал, поставлений над вами королевою, і ви зобов'язані мені коритися. Розв'яжіть негайно Таллерте Лайєса і замкніть у комірці. Я не дозволю чинити самосуд над ним. Якщо він винен, то стане перед королівським судом. Зрубайте всі щогли і згорніть такелаж, огляньте і просмоліть човни, бо деякі з них почали протікати. Підготуйте своїх хворих до відправлення. Ви, синьйоре нотаріус, повинні будете засвідчити перед їхніми високостями, що збунтована команда кинула у відкритому океані свого адмірала. Хто хоче залишитися зі мною, нехай відійде вбік.
Синьйор Маріо де Кампанілла, нотаріус експедиції синьйор Родріго де Есковеда, матроси Хуан Роса, Хоакін Каска, Енріко Сольватор, Орніччо і я вийшли з юрби і стали поруч адмірала. Мені на подив, кілька хвилин подумавши, Яньєс Кріт також приєднався до нас.
— Пане де Есковеда, — звернувся адмірал до нотаріуса експедиції, — я ціную вашу відданість, але прошу вас повернутися з цими людьми до Кастілії й уповноважую вас говорити з монархами від мого імені. Я з цією невеличкою групою сміливців продовжуватиму свій шлях. Ми не потребуємо парусів, щогл і великої команди, бо течією нас приб'є до материка завтра чи післязавтра. Боцмане, накажи виводити хворих і спускати човни.
Матроси, зніяковіло перемовляючись поміж себе, юрмилися біля бортів.
— Погляньте, — презирливо сказав адмірал, — вони навіть бунтувати як слід не вміють.
У відповідь на його слова від матроського гурту відокремився Хуан Родріго Бермехо.
— Ваша милість вірно зволили зауважити, — сказав він, шанобливо зупиняючись за кілька кроків од адмірала. — Всій команді соромно за те, що сталося, бо ми зовсім не бунтівники, а вірнопіддані наших монархів. Не маючи ні крихти сухарів, ми неухильно продовжували б свій шлях, бо знаємо, що людина без їжі може прожити кілька днів, але під палючим сонцем без води навіть здорові не витримають довго, а в нас багато хворих. Синьйор Мартін Алонсо Пінсон вклав багато тисяч мараведі у цю подорож, проте він також пропонував синьйору адміралу змінити курс, щоб уникнути загибелі…
Хуан Родріго зовсім не скидався на бунтівника, але я бачив, як поступово адміралове обличчя наливалось кров'ю.
— Ми хотіли б попросити пана адмірала… — вів далі Хуан Родріго.
— Мовчати! — гримнув пан. — Чи не вважаєте ви вже, що ваш адмірал почне торгуватися з вами?.. Синьйоре де Есковеда, — звернувся він до нотаріуса експедиції, — у донесенні їхнім високостям не забудьте згадати, що бунтівники шукали заступництва у капітана Пінсона.
Це так мало скидалося на правду, що від подиву Хуан Родріго випустив капелюха з рук. Але він нічого не встиг сказати на своє виправдання, бо, загорнувшись у плащ, адмірал пройшов повз гурт зніяковілих матросів і повільно спустився у свою каюту.
Розділ IX
КАРТА ЕРНАНДЕСА КАЛЬВАХАРИ
Команда наша переживала важкі хвилини. «Пінті» подали сигнали, щоб вона прийняла на борт частину нашого екіпажу, таке ж розпорядження отримала і «Нінья».
Матроси тинялися без діла. Голод і спрага мучили нас, але мало хто з команди звертався по свою порцію води, пам'ятаючи про нещасних хворих, які потребували її більше від нас. Мені доводилось читати і чути розповіді про бунти на кораблях і, мушу зізнатись, наші матроси поводилися зовсім не як бунтівники.