Велике плавання
- Автор: Шишова Зинаида Константиновна
- Год: 1965
- Язык: украинский
- Год: "Веселка"
- Переводчик: М. Мартинюк
- Жанр: Исторические приключения
Электронная книга - «Велике плавання». Краткое содержание книги:
Книга заснована на фактах і на здогадах.
З щоденника Колумба ми знаємо, що в його екіпажі були хлопчаки — корабельні юнги. Через необачність одного з них зазнала аварії «Санта-Марія» — флагманське судно флотилії.
Зінаїда Шишова дала цим невідомим юнгам імена, зв'язала їх дружбою, високим почуттям товаришування, таємницею карти.
За змалюванням характеру Колумба книга, яку ви зараз прочитаєте, не лише цікава. Вона є відкриттям у морі історії, вона сама — карта характерів людей епохи Відродження.
Орніччо, жодної миті не вагаючись, зняв з себе срібний філігранний[65] ланцюжок і надів юнакові на шию. І треба було бачити радість цієї великої дитини!
Із вдячності за це він подарував мені й Орніччо по великій пластинці з просвердленими у ній дірочками; такі пластинки він носив у вухах, як сережки. Метал, з якого вони були зроблені, подібний до заліза, але в розрізі відсвічував міддю.
Орніччо так був захоплений усім побаченим і почутим, що його ніяк неможливо було умовити повернутись назад на корабель.
Матроси хотіли поїхати без нього, але пожаліли мого друга, бо тоді йому вже не вдалося б уникнути адміралового гніву.
Забувши про все на світі, Орніччо взяв за руку молодого індіанця і блукав з ним по острову. Через три години знайомства гуанаханець знав уже такі кастільські слова, як «вода», «пити», «човен», «будинок», «дзвіночок», і наші імена — Франческо, Орніччо, Маріо. Вказуючи пальцем на себе, він назвав і своє ім'я — Аотак. Але він ніяк не міг назвати меч, шпагу, кинджал і начебто не розумів, навіщо ці речі.
Не тільки Аотак, але й всі зустрінуті нами індіанці не знали, що таке зброя, і, довірливо приторкаючись до гострих мечів, ранили собі руки.
Нарешті з корабля нам дали знак повертатися. Орніччо не вигадав чогось кращого, як взяти Аотака з собою на корабель. Юнак біля берега трохи завагався, занепокоєно оглянувшись на острів, але, побачивши мого друга, який ласкаво усміхався, почав усміхатися й собі і стрибнув у човен.
Пан був задоволений вчинком Орніччо.
— Цей юнак стане нам у пригоді у наших подальших мандрах, — сказав він.
Адмірал має намір завтра залишити цей гостинний острів і вирушити на пошуки країни Сіпанго, що, як він гадає, знаходиться десь недалеко.
Мій друг мене дуже здивував, заявивши, що він залюбки не розлучався б з цим чудовим островом.
— Бо, — сказав він, — що ми можемо знайти у Сіпанго, Катаї чи навіть в Індії? — Знову будинки, палаци, крамарів, товари і зброю.
Можливо, він і має рацію.
Він навіть склав іспанською мовою пісеньку про чудовий райський острів Гуанахані; вона закінчувалася словами:
Панові так сподобалися ці слова, що він вирішив узяти їх своїм девізом і викарбувати на гербі, якого йому обіцяла подарувати королева.
Тільки він замінив вираз «dio» («подарував») на слово «hallo» («відкрив»):
— Монархи Кастілії і Леону не доводяться мені васалами, — сказав адмірал. — І не годиться мені їм що-небудь дарувати. Але всі відкриті мною землі, звичайно, звеличать славу З'єднаного королівства.
Справжнім задоволенням було нам з Орніччо і синьйором Маріо спостерігати, як поступово люди наших команд набираються сил буквально у нас на очах.
Важкохворі за один день, звичайно, одужати не могли, але, відсвіжившись чудодійною джерельною водою і підкріпившись овочами і фруктами, вони пожвавішали. Пан наказав винести їх на палубу. Вони лежали, весело перемовляючись і слідкуючи за тим, що діється на березі.
Адмірал звелів оглянути човни на трьох каравелах і приготувати їх до відплиття. Хоч завтра — неділя, пан пояснив, що в цьому не вбачає гріха, бо плавання обіцяє бути святковим. Юнака Аотака також дозволив узяти з собою.
Довідавшись про це, ще п'ятеро гуанаханців зголосилися їхати з нами.
Пан був у чудовому настрої. Річ у тому, що вже після заходу сонця до «Санта-Марії» причалило багато каное, а в них не менше сотні індіанців. Вони привезли бавовняне прядиво, листи рослини «табакос», яка тут дуже цінується, списи і папуг. Пан все це взяв у них, хоч ні пряжа, ні табакос, ні дротики були не потрібні. В обмін на це він звелів дати цим людям ковпаки, дзвіночки і клапті строкатої тканини. Подарунки ж дикунів він доручив синьйору Маріо зберігати нарівні з засушеними квітами, замаринованими в оцті овочами й опудалами птахів, які він мав намір відвезти монархам.
Не підпускаючи нікого до гуанаханців, адмірал сам милостиво розмовляв з ними і, тільки відпустивши їх, переказав синьйору де Есковеда все, про що довідався від індіанців.
На північний захід від Сан-Сальвадора, а також на південний захід розташовані землі, де вельми багато знаходять золота. Одначе на північному заході мешкає могутній і страшний народ, який часто нападає на сумирних гуанаханців.
65
Філігранний — тонкої ювелірної роботи.
66
Кастілії і Леону Колумб подарував Новий Світ.
67
Для Кастілії і для Леону Новий Світ відкрив Колумб.