Зустріч з тайфуном
- Автор: Зубков Борис Васильевич, Литвиненко Б
- Год: 1968
- Язык: украинский
- Год: "Веселка”
- Жанр: Научная фантастика
Электронная книга - «Зустріч з тайфуном». Краткое содержание книги:
посилюється і нарешті перетворюється на руїнницький ураган. Коли тайфун налітає на узбережжя —
гинуть тисячі людей, падають будівлі… Чи можна боротися з цим лихом? Вчені світу віднайшли
спосіб, як керувати погодою, як знищити в зародку страшний ураган. Для цього треба… А втім, що
саме “треба”, ви дізнаєтесь, коли прочитаєте одне з оповідань збірки.
В ній розповідається про боротьбу людини із злом, про сміливі пошуки вчених.
* * *
Крістофер Картрайт стомлено відкинувся на спинку крісла, відпочивав. Усі сиділи мовчки, приголомшені його сповіддю. Аж доки Картней не скрикнув:
— Навіщо ти вчинив це, Кріс? Навіщо?
Кріс розплющив очі, тепло й сумно глянув на друга:
— Любий, не всім щастить так, як вам з Боббі, — потрапити з чемпіонів у чемпіони, хоча б спортивного репортажу. Кажу без заздрощів, констатую факт. Пригадай інших наших друзів. Де вони зараз? Хто їх пам’ятає? Яке у них життя?.. Спочатку мене цікавив науковий пошук, благородне прагнення зробити якийсь внесок у науку. Але потім я…
Він замовк, роздумуючи, казати чи ні про щось таке, що, може, було неприємне навіть йому самому. Та врешті махнув рукою.
— Потім я просто збочив з наукового шляху. Збагнув, що після сенсаційного успіху на стадіоні чорний еліксир може принести мені все, що ми змалку вважали ознакою щастя — гроші, славу, забезпечену старість. Хто відмовиться від збуджувача, який дає змогу людині мобілізувати всі фізичні можливості? І, очевидно, не лише фізичні. Райдужними були не тільки затискачі, а й мої мрії. Тому, мабуть, і настала така розплата за них.
Картрайт знову замовк. Він зосереджено дивився вперед, наче там, у далечині, намагався знайти відповідь на ті питання, які постали перед ним в останні години життя. Потім заговорив:
— Я знищив усі мої записи, спалив їх у цьому каміні, щоб не залишати бодай найменшого дороговказу до таємниці чорного еліксиру. Але те, що відкрилося одному, може відкритися й іншому. Вам усім ще не раз бувати на стадіонах. І мені хочеться застерегти вас: ніколи не вірте байкам можливих загадкових вівчарів-одинаків, як Том не повірив Джімові Хіксу. — Картрайт невесело посміхнувся. — Якщо колись ви станете свідками такого ж несподіваного фантастичного перевищення рекордів, якого домігся я, — зразу бийте на сполох! Знайте: тут не обійшлося без винятково сильного допінгу на зразок мого чорного еліксиру. Звичайна людина ще дуже далека від розкриття своїх граничних можливостей і не скоро досягне їх!
Зайшов служник і доповів, що прибули адвокат і нотаріус…
М. Білкун
СПАНІЄЛЬ МІСТЕРА ДАРЛІНГА
Доктора Берцеліуса підняли з ліжка о третій годині ночі. Саме тоді, коли сон найсолодший. Отож доктор Берцеліус не дуже люб’язним тоном запитав крізь двері, кого це носить об такій порі.
— Відчиніть, — почувся здавлений від хвилювання голос з того боку, — відчиніть, док, справа дуже нагальна!
Бурмочучи під ніс про ослів, яким не спиться вночі, доктор Берцеліус відчинив двері. Поріг переступив високий молодик у довгому плащі з піднятим коміром. Під пахвою він тримав щось загорнуте у картатий плед.
— Лихо скоїлося чотири години тому, — сказав гість, розгортаючи плед, — я відразу ж сів у машину і помчав до вас. Сам я живу у Грибтауні. Мене звуть Дарлінг. Боб Дарлінг.
— Ви небіж містера Дарлінга? — запитав доктор Берцеліус, але в голосі його не було ні цікавості, ні люб’язності.
— Так, я небіж містера Джекоба Дарлінга. А це його спанієль…
Небіж містера Джекоба Дарлінга розгорнув плед, і тепер доктор побачив волохаті вуха спанієля.
— Я не ветеринар, — сухо відрізав доктор. — Не розумію, який дідько гнав вас аж із самісінького Грибтауна. Хіба там мало ветеринарів? Юначе, ви звернулися не за адресою. І… і пробачте мені, я хочу спати.
Небіж містера Джекоба Дарлінга не звик, щоб з ним розмовляли таким тоном, він нетерпляче пересмикнув плечима, але стримався і пояснив:
— Бачите, док, спанієлеві не допоможе вже ніякий ветеринар, він здох чотири години тому…
Боб Дарлінг поклав до ніг доктора Берцеліуса непорушне тіло собаки. Не треба було бути великим фахівцем, щоб переконатися в сумній істині: собаці нанесла візит не тільки клінічна, але й біологічна смерть.
Доктор Берцеліус закипів гнівом:
— І ви примчали до мене за триста миль, щоб я розділив з вами ваше горе? Слухайте, юначе, ви або геометрично правильний ідіот, або нахаба, яких не бачив світ!
Боб Дарлінг, небіж самого Джекоба Дарлінга, мовчки ковтнув образу, а такого з ним не траплялося ніколи.
— Я хочу, док, щоб ви йому повернули життя…
— Що? — вкрай обурився доктор.
— З мене буде досить, якщо Мікі (так звали спанієля) стоятиме на чотирьох лапах і… ну, хоча б вилятиме хвостом.
1
Допінг — препарат, який штучно підвищує працездатність організму.