Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » Биографии и мемуары » Стежками холодноярськими. Спогади 1918 – 1923 років
Стежками холодноярськими. Спогади 1918 – 1923 років - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Стежками холодноярськими. Спогади 1918 – 1923 років

Электронная книга - «Стежками холодноярськими. Спогади 1918 – 1923 років». Краткое содержание книги:

Нарис подій Холодноярського повстанського руху Стежками Холодноярськими написаний на еміграції (в США) в 50-ту Річницю Визвольної боротьби України. Завданням цього скромного нарису було продиктоване бажанням закріпити пам'ять подій і людей того грізного і великого часу Відродження Країни для гарта майбутнім поколінням. Бо кожен нарід, що бажає будувати свою власну Державу, повинен добре знати своє минуле і самих себе, щоб дійти до такого духовного росту, який відповідав би рівню вимогам державного завдання. Шановний Автор цього нарису — Михайло Дорошенко — нащадок давнього роду українських козаків, доморослий Холодноярський повстанець і учасник тих великих визвольних змагань, цією скромною працею доносить в нашій літературі й історіографії чималу сторінку того леґендарного повстання.
1 ... 38 39 40 41 42 43 44 45 46 ... 79
Перейти на страницу:

Рідий край

Україно, рідний краю, Я в тобі зростав, Запашне твоє повітря В себе я вбирав.
Ходив босими ногами, Стежечки топтав, Поле сірими волами З піснею орав.
А надвечір, по роботі, Як у двір вертав, Хату білу, цвіт — садочок Мрійно оглядав.
Защебече соловейко Часом у садочку, Я під спів його солодкий Вчасно спати йду.
О, мій любий, милий краю, Чи ж я тебе знав? Ні… Ось тут, лише у мандрах Я тебе впізнав.
Та ж за тебе було варто І життя віддать, Щоб свою державу вільну, — Україну мать.
Де родився та хрестився Там би і вмирать, В боротьбі з одвічним катом Славно погибать.
Хоч і впав би в тяжкім змогу, — Двічі ж не вмирать; Було б легше рідну землю На собі держать.
1965

Панахида над могилою холодноярською отамана В.Чучупаки в с. Мельники.

З ліва на право стоять: Нач. укр. пол. Ів. Філоненко, сивобородий батько от. В.Чучупаки. Далі хор.

Червень 1942

Пам'яти Василя Чучупаки

Як ішов на Україну москвин — ворог лютий, Із густих лісів орлом піднявся наш Василь рішучий. Гукнув: Хлопці, нумо браття, нумо всі до зброї… Покажім своє завзяття з ворогами в бою.
Всю комуну й білі зграї до ноги стинаймо, Та з нашого стену краю, геть ноіх виганяймо! Як збирались отамани в Холодному Ярі, То прибув до них завзятий і отаман Хмара.
І вже разом в одну лаву гнали погань всяку, Щоб здобути Україні її Волю й Славу
М.Дорошенко

Частина 2-га

Чорноліська група пол. Хмари перейшла до Лебедина і тут зустрілися із Завгородним та Гонтою і відбули спільну нараду. Загальне становище погане, на фронті з поляками панує відносне затишшя, комуністична влада в Україні зміцнюється, стає шо далі то більша небезпека на шляху повстанської армії та її боротьби. Комуністична зграя продаґентів нахабніше і сміливіше грабують українські села, забирають хліб і фураж…

Нарада остаточного нового рішення не винесла, рішили далі вичікувати "у моря погоди", можливо виникнуть кращі якісь зміни та певніші вияснення з армії УНР. Тому Завгородній, Ґонта і Гризло тимчасово залишаються в своїй місцевості і будуть провадити боротьбу з продаґента — ми які завзялись безоглядно "викачувати" хліб від селян, а лише під осінь всі відділи мають з'їхатись на чергову нараду до Холодного Яру.

Після такого домовлення роз'їхались кожний відділ в наміченому напрямку. Хмара повів свою групу по лівому жиру, по дорозі вони мали багато сутичок з різними ворожими відділами, дійшли майже до станції Гнівань, зупинились, як не помиляюсь, в селі "Миронівці", й прочистили село, що розкинулось по обох сторонах Богу. Пороном перебрались на правий берег і повернули назад. Дорогою зустрічалися з деякими малими частинами повстанців, але прізвища їх отаманів вже не пригадую. Вони давали Хмарі поради і вказівки кудою ліпше пройти аби обминути червоні частини, якими було заповнене все правобережжя. Та не завше щастило перейти спокійно, бувало й не одна несподівана зустріч, де право переходу дорогою доводилось і зброєю добувати, На лівий берег Богу перейшли біля Тростянця й пішли старою дорогою. Був серпень 1921 року, кінчалися жнива а починалась молотьба. Нарід поспішав обмолотить та після голоду наїстися хліба. А тим часом проагенти підсилені своїми яничарами сиділи по селах і теж ждали нового обмолоту, щоб як найскорше забрати хліб та нагодувати своїх червоних голодрабців у московщині. В кожному селі плач і стогін: не встигли намолотите хліба, як комунарі вже спішать забрати все. Повстанці переходили з одного місця на друге, робили маневрування, бо поспішати не було куди. Де не було близько війська, там стояли довше. Не раз доводилось зводити бої з міліцією та воєнною охороною, що ходили разом з продагентами.

Тоді за нами починала слідкувати кіннота Котовського й підсилювала своїх агентів. Оголошували амнестію за амністією й використовували інші ріжні приманки, намагаючись захитати волю повстанців. Але тепер на ці брехливі обіцянки ніхто з повстанців не реагував, бо знали з не одного гіркого досвіду, що це все робиться з підступною метою.

1 ... 38 39 40 41 42 43 44 45 46 ... 79
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)