Стежками холодноярськими. Спогади 1918 – 1923 років

Свободолюбний і поневолений український нарід протягом довгих віків боровся за своє право бути вільним господарем на своїй власній землі, але такого права й досі не здобув, В наслідку революції 1917 року, мав щастя проголосити власну незалежну Державу, але оборонити й утримати в своїх руках не був готовий. Основною причиною цього безмірного лиха була національна несвідомість, політична невиробленість, культурна відсталість, відсутність державно-національного патріотизму в народі, відсутність зрозуміння потреби власної держави, Ідея незалежности України була зовсім невідома українському селянству, та і взагалі була вона проблематична і не популярна.

Загальні бажання волі для більшости народу задовольнялись самим фактом повалення царяту і переходу влади до рук вибранців народу та демагогічними більшовицькими гаслами соціяльного і економічного та політичного характеру, При цьому багатьом уявлялась перспектива нового, більш справедливого життя і братерської дружби всіх народів російської імперії; перспектива незаперечної волі для України, незаперечного права українського народу самому будувати своє життя на власній землі, Та незабаром виявилось, що українство під враженням здобутого щастя волі, згубило з політичного поля зору дуже важливу реальну, завжди сущу загрозу своєї незалежности — страх російського уряду і народу перед українським сепаратизмом.

Цей страх незабаром викликав певні дії большевицької влади проти творення Української Самостійної Держави, — почалась війна більшовицької червоної Росії проти новонародженої Української Народної Республіки. В огні воєнної хуртовини прокинулась окрадена Україна: почала прозрівати приспана свідомість, потягнулись руки до зброї, ожили ліси і байраки присутністю хоробрих воїнів. Тоді легендарний Холодний яр збудився грізний і могутній: спокійно відкрив свої широкі гостинні обійми героїчним нащадкам давніх козаків; пригорнув їх й приголубив, дав пораду, як рідний батько, обдарував свинцем і порохом, нагострив клинки і шаблі, вози і коней до послуг доставив.

Холодноярське повстання вибухнуло!

Кров’ю, вогнем і залізом вписано в історію визвольної боротьби України свою славну бойову сторінку. Його завзяті бойові месники іще раз в історії вкрили невмирущою славою леґендарний Холодний яр і всю Україну. Треба тільки жаліти за тим, що повстанський рух Холодного яру не спромігся вийти за межі локальної дії районів Холодноярщини і не став основним ядром Армії УНР.

Нарис подій Холодноярського повстанського руху "Стежками Холодноярськими" написаний на еміграції / в США / в 50-ту Річницю Визвольної боротьби України. Завданням цього скромного нарису було продиктоване бажанням закріпити пам'ять подій і людей того грізного і великого часу Відродження Країни для гарта майбутнім поколінням. Бо кожен нарід, що бажає будувати свою власну Державу, повинен добре знати своє минуле і самих себе, щоб дійти до такого духовного росту, який відповідав би рівню вимогам державного завдання. Шановний Автор цього нарису — Михайло Дорошенко — нащадок давнього роду українських козаків, доморослий Холодноярський повстанець і учасник тих великих визвольних змагань, цією скромною працею доносить в нашій літературі й історіографії чималу сторінку того леґендарного повстання.