Сімнадцять спалахів весни
- Автор: Семенов Юлиан Семенович
- Серия: Штирлиц #8
- Год: 1985
- Язык: украинский
- Год: "Дніпро"
- Переводчик: Надія Орлова
- Жанр: Шпионские детективы
Электронная книга - «Сімнадцять спалахів весни». Краткое содержание книги:
— Гаразд, у такому разі я спитаю вас тільки про одне: концтабори чи допити, подібні до тих, які ви ведете відносно мене, духовної особи, є неминучий наслідок вашої державності?
— Безперечно, бо ми оберігаємо вас від гніву нашої нації, котра, коли дізнається, що ви є противник фюрера, противник нашої ідеології, просто вас фізично знищить.
— Але де ж початок, а де наслідок? Звідки з'явиться гнів нації і чи є гнів нації необхідною рисою того режиму, який ви проповідуєте? Якщо це — так, то з якого часу гнів став самостійним позитивним фактором? Це не гнів, це реакція на зло. Якщо гнів у вас лежить в основі, якщо гнів у вас є причина, а все інше наслідок, одним словом, якщо ви зло вводите в причину, то чому ви хочете мене переконати, що зло — це благо?
— Ні, «зло» — це сказали ви, а я сказав — «ненависть народу». Ненависть народу, який уперше за багато років ганебного Версальського договору, після засилля єврейських банкірів та крамарів дістав змогу жити спокійно. Народ гнівається, коли хтось, нехай це буде навіть духовна особа, намагається піддати сумнівам ті великі завоювання, які принесла наша партія, керована великим фюрером.
— Дуже добре… Спокійно жити і воювати — це те ж саме?
— Ми воюємо тільки для того, щоб забезпечити собі життєвий простір.
— А тримати чверть населення в концтаборах — це благо чи те саме гармонійне життя, за яке я мушу покласти життя своє?
— Ви помиляєтесь. У наших концтаборах, які, до речі кажучи, не є зброєю знищення, — це у вас, очевидно, відомості, взяті з ворожих джерел, — перебуває зовсім не чверть країни. І потім, на воротах кожного нашого концтабору написано: «Праця робить вільним». Ми в концтаборах виховуємо людей, яких ввели в оману, але, звичайно, тих, які не помилялись, а були нашими ворогами, тих треба знищувати.
— Отже, ви вирішуєте, хто перед вами винен, а хто — не винен?
— Безперечно.
— Отже, ви наперед знаєте, чого хоче ця людина, де вона помиляється, а де не помиляється?
— Ми знаємо, чого хоче народ.
— Народ? З кого складається народ?
— З людей.
— Як же ви знаєте, чого хоче народ, не знаючи, чого хоче кожна людина? Точніше, знаючи заздалегідь, чого вона хоче, диктуєте їй, наказуєте? Це вже химера.
— Ви не праві. Народ хоче мати добру їжу…
— І війни за неї?
— Стривайте. Добру їжу, гарний дім, автомобіль, радість у сім'ї — і війни за це своє щастя! Так, війни!
— І ще він хоче, щоб інакомислячі сиділи в таборах? Якщо одне випливає неминуче з другого, значить, щось неправильне у вашому щасті, бо щастя, яке досягають таким способом, уже не може бути, на мій погляд, чистим. Я, може, дивлюся на речі інакше, ніж ви. Мабуть, з вашого погляду мета виправдовує засоби. Те ж саме проповідували ієзуїти.
— Ви, як пастор, очевидно, не піддаєте ревізії весь розвиток християнства? Чи ви все-таки дозволяєте собі піддавати остракізму окремі періоди в розвитку християнського вчення? Зокрема, інквізицію?
— Я знаю, що вам відповісти. Звичайно, інквізиція була в історії християнства. Між іншим, на мій погляд, падіння іспанців як нації було пов'язане з тим, що вони підмінили мету засобом. Інквізиція, яку спершу було введено як засіб очищення віри, поступово перетворилася в самоціль. Тобто саме очищення, саме аутодафе, сама ця жорстокість, саме це переслідування інакомислячих, яке спочатку замишлялося як очищення вірою, згодом почало ставити перед собою зло як самоціль.
— Ясно. Скажіть, а часто в історії християнства інакомислячих знищувала церква заради того, звісно, щоб решті пастви жилося краще?
— Я вас зрозумів. Знищували, як правило, єретиків. А всі єресі в історії християнства — суть бунти, які грунтувалися на матеріальному інтересі. Всі єресі в християнстві проповідують ідею нерівності, тоді як Христос проповідував ідею рівності. Переважна більшість єресей в історії християнства базувалася на тому, що багатий не рівний бідному, що бідний має знищувати багатого або ж стати багатим і сісти на його місце, тим часом як ідея Христа полягала в тому, що немає в принципі різниці між людиною і людиною і що багатство таке ж скороминуще, як і бідність. Тоді як Христос намагався умиротворити людей, всі єресі закликали до крові. Між іншим, ідея зла — це, як правило, ознака єретичних вчень, і церква змушена була виступати проти єресей, щоб не вводити насильства в моральний кодекс християнства.
— Правильно. Але, виступаючи проти єресі, яка передбачала насильство, церква допускала насильство?
— Допускала, але не робила його метою і не виправдувала його в принципі.