Почни з Чому
- Автор: Синек Саймон
- Год: 2015
- Язык: украинский
- Год: Основи
- ISBN: 978-966-500-769-2
- Переводчик: Вікторія Вишенська
- Жанр: Психология
Электронная книга - «Почни з Чому». Краткое содержание книги:
Ця книжка — про природну модель мислення, дії та спілкування, завдяки якій лідер надихає тих, хто поряд. Кожен здатен цьому навчитися. Трохи дисципліни — і будь-який працівник (чи навіть підприємство!) зможе стати джерелом натхнення для інших, вести за собою, просувати ідеї та бачення у своєму середовищі та поза його межі. Книга написана на основі біографій реальних людей та історій розвитку компаній, які реалізували цю модель. Усі вони починали з ЧОМУ.
Компанії з сильним відчуттям ЧОМУ можуть надихати своїх працівників. І в таких працівників вища продуктивність і прагнення до інновацій, а відчуття, з якими вони приходять на роботу, приваблюють інших людей, які також хотіли б працювати в цій компанії. Не так важко зрозуміти, чому компанії, з якими нам подобається мати справу, водночас і найкращі працедавці. Якщо люди в компанії знають, ЧОМУ вони приходять на роботу, їм значно простіше зрозуміти, ЧОМУ компанія особлива. На таких підприємствах — від найвищого керівника до рядового працівника — ніхто не вважає себе більше або менше важливим, аніж хтось інший. Вони всі потрібні одне одному.
Це була своєрідна версія буму інтернет-компаній на зламі століть. Нова революційна технологія змінювала уявлення людей про майбутнє. І велися своєрідні перегони за честь бути названим першим. Час — кінець дев’ятнадцятого століття, а нова технологія — аероплан. Одним із найвідоміших людей у цій галузі був Семюел Пірпонт Ленґлі. Так само, як і багато інших винахідників його часу, він намагався побудувати першу в світі важчу за повітря літальну машину. Його мета була — першим здійснити керований людиною політ на літальному апараті. Ленґлі, на щастя, мав усе необхідне для цього фантастичного завдання,— усе те, що більшість людей назвала б рецептом успіху.
Ленґлі став достатньо відомим у наукових колах як астроном, і завдяки цьому зміг обіймати престижні посади. Він був секретарем Смітсонівського інституту, асистентом в Обсерваторії Гарвардського коледжу і викладачем математики у Військово-морській академії США. У Ленґлі були дуже добрі зв’язки. Серед його друзів — упливові члени уряду й бізнесмени, у тому числі Ендрю Карнегі та Александр Грехем Белл. І до того ж, він мав доступ до надзвичайно великих фінансових ресурсів. Воєнний департамент, попередник Міністерства оборони, надав йому 50 тисяч доларів на проект — на той час це були дуже великі гроші. Але гроші не були метою.
Ленґлі зібрав навколо себе найкращі та найяскравіші уми свого часу.
До команди його мрії увійшли випробувач літальних апаратів Чарльз Менлі, блискучий інженер-механік, який отримав освіту в університеті Корнелла, та Стефан Балзер, який створив перший у Нью-Йорку автомобіль. Ленґлі та його команда використовували найкращі матеріали. Умови ринку були ідеальні, а реклама — фантастичною. Газета New York Times стежила за кожним його кроком. Усі знали про Ленґлі і вболівали за його успіх.
Проте була одна проблема.
Ленґлі мав чітку мету, проте у нього не було чіткого відчуття ЧОМУ.
Його мета — бажання побудувати літак — була визначена у термінах ЩО він робить і ЩО може отримати. Він мав пристрасть до аеронавтики з дуже раннього віку, проте не мав причини боротися за перемогу. Більш за все
Ленґлі хотів бути першим — багатим і знаменитим. Це й було його основною мотивацією.
І хоча він був уже достатньо відомим у своїй царині, йому не давала спокою слава Томаса Едісона або Александра Грехема Белла — слава, яку приносить лише велике відкриття. Ленґлі вважав, що літальний апарат буде для нього своєрідним квитком у храм слави і блискучого майбутнього. Він був розумний і мотивований. Мав те, що, на його думку, було складовими рецепту успіху: багато грошей, найкращих людей та ідеальні ринкові умови. Але сьогодні мало хто взагалі чув про Семюела Пірпонта Ленґлі.
За кількасот кілометрів від Нью-Йорка, у містечку Дайтон, штат Огайо, брати Райти — Вілбур та Орвіл — також працювали над створенням літального апарату. На відміну від Ленґлі, у братів Райтів не було рецепту успіху. Ба більше: здавалося, у них є рецепт провалу. Фінансування вони не мали. Не було державних ґрантів. Не було зв’язків на високому рівні. Брати Райти оплачували все, необхідне для втілення їхньої мрії, коштами, які заробляли у своїй велосипедній майстерні. Ніхто з членів їхньої команди, у тому числі й самі Вілбур та Орвіл, не мали й середньої технічної освіти, а дехто навіть не закінчив середньої школи. Те, що робили брати Райти, не відрізнялося від того, чим займався Ленґлі або інші винахідники, намагаючись побудувати літальну машину. Однак у братів Райтів було щось дуже особливе. У них була мрія. Вони знали, ЧОМУ було так важливо побудувати цю літальну машину. Вони вірили: якщо їм вдасться сконструювати її, це змінить світ. І думали про те, які вигоди матимуть від цього всі інші люди, а не лише вони.