Великі міфи імперії
- Автор: Нестайко Омелян
- Год: 2003
- Язык: украинский
- Год: «Афіша»
- ISBN: 966-8013-13-1
- Жанр: История
Электронная книга - «Великі міфи імперії». Краткое содержание книги:
У XIX столітті також нічого не змінилося. Відомий французький письменник А.Дюма застав це видовище під час свого перебування в Росії, і воно йому зовсім не сподобалось. У романі «Учитель фехтування» він передав так свої враження від петербурзької лазні: «Уявіть собі людей триста — чоловіків, жінок і дітей, зовсім голих, які б'ють один одного віниками. Шум, гамір, крики. Сорому у них найменшого: чоловіки миють жінок, жінки — чоловіків… Хвилин через десять я поскаржився на духоту і утік, обурений тією неморальністю, яка тут, в Петербурзі, вважається настільки природною, що про неї навіть не говорять». [124] Як бачимо, християнська мораль не могла побороти племінної культури, яка виникла ще в доісторичний період.
Чогось подібного не знала Україна. Існували певні відхилення від норм християнської моралі, але вони не переступали меж звичайної людської гріховності. І тут можемо зробити певні висновки про те, що християнство підходить не до кожного типу духовності. Деякими народами християнство було сприйняте доволі поверхнево і уподібнювалося до капелюха, що налізав на очі, закриваючи навколишній світ, його красу, або тримався на чубку голови і злітав при найменшому подуві несприятливих вітрів історії.
Християнська цивілізація у кожному народі пов'язується із народними обрядами і звичаями. Не можна уявити собі Різдва в Україні без колядок, колядників, вертепу. Східні області України святкували Різдво Христове всупереч протидіям партійних органів аж до найбільшої національної трагедії — Голодомору 1932–1933 років.
Натомість про колядування в російських областях «Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона» пише: «Великорусские колядки чрезвычайно редки…». [125] Недостовірність російської інформації стосовно власної культури насторожує і дозволяє стверджувати, що їх немає. Але, якщо прийняти написане дослівно, то вони все-таки десь трапляються. Поцікавимося, що ж то за колядки співають на цій непривітній землі.
Про них майже не згадується в шкільних чи вузівських підручниках і хрестоматіях, хоч в інших народів цей вид народної пісенної творчості вивчається. Заризикуємо потрапити в число тих, з яких глузував Шевченко, що «повірив москалеві на копійку». Беремо в руки книжку авторства В.П.Шейна, видану імператорською Академією Наук. Там знаходимо розділ, присвячений колядкам.
Для тих, що виховані в совєтських умовах і виросли відірвані від джерел національних релігійних традицій, нагадаємо хоча б перші рядки найбільш поширених в Україні колядок:
У Вифлиємі новина.
Діва Сина породила,
Породила в благодати
Непорочна Діва Мати.
І т. д.
І з другої коляди:
Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь
І утішився.
І т. д.
І, мабуть, найстарша з відомих:
Добрий вечір тобі,
Пане господарю.
Радуйся.
Ой, радуйся, земле,
Син Божий народився.
І т. д.
Тепер, коли ми відновили в пам'яті українські колядки, що збереглися ще в багатьох районах України, переходимо до ознайомлення з тими російськими піснями, які бажають чомусь видавати за колядки.
У короткому поясненні до них В.П.Шейн пише, що в надвечірній час Різдва Христового молодь збирається у невеликі гурти, ходить від хати до хати і колядує під вікнами. На перший погляд так, як у нас. А от що співають, це уже хай зробить висновок сам читач. Зацитуємо на початок «коляду» під номером 1030:
Приходила коледа
Наперед Рождества, -
Виноградье красно-зеленое мое!
(Приспів цей повторюється після кожних двох віршів).
Напала пороша
Снегу белинького.
Как по этой по пороше
Гуси, лебеди летели.
[124] Богданов И. Праздник тела и души // Родина. — М., 2000. - № 4. — С.47.
[125] Энциклопедический словарь / Брокгауз и Ефрон. — СПб., 1900. — Т.13. — С.173.