Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » Мифы. Легенды. Эпос » Правда і Кривда: Побутові, моралізаторські казки та притчі
Правда і Кривда: Побутові, моралізаторські казки та притчі - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Правда і Кривда: Побутові, моралізаторські казки та притчі

Электронная книга - «Правда і Кривда: Побутові, моралізаторські казки та притчі». Краткое содержание книги:

Ця збірка розкриє читачам чарівний світ українських народних казок, де на них чекає зустріч з веселими, розумними, сміливими героями, які вчать робити добро, виступають проти зла, борються за справедливість, бо ж Правда завжди перемагає Кривду.
1 ... 35 36 37 38 39 40 41 42 43 ... 135
Перейти на страницу:

Минув місяць. Одного разу Максим погнав пасти попову корову — ту, що виміняв на свою. Спокійно собі сидить і плете кошіль. Десь коло обіду прибігає Настя й каже:

— Максиме, Максиме! Біжи швидко додому, бо нам Бог дав нашу корову, ще й сторицю.

Зрадів Максим і подався додому. Стали вони з Настею лічити корови, що їх до кошари завела їхня власна корова. Адже до тої кошари вона звикла з маленького, теляти. Налічили сто десять корів.

Довго не думаючи, Максим каже жінці:

— Насте! Десять корів треба гнати попові, бо Господь Бог помилився, пригнав нам більше. А ті десять, певно, мав дати попові за добрі молитви.

Так Максим і зробив. Вночі пригнав корів до попівського двору, а піп виходить назустріч і питає:

— Куди, Максиме, женеш корів?

— То вам, пане превелебний. Мені Господь Бог дав сто й десять, а то, певно, десять ваші, бо, видно, ви щиро молилися.

Піп зрадів, бо не пізнав власних корів, і разом з Максимом загнали худобу до хліва. Ще й подякував за допомогу.

Максим хутко повернувся додому. Піп ніяк не налюбується своїми корівками. Його пані не було дома, на цілий тиждень пішла в гості.

Час минав. Максим розподілив корови поміж бідних людей, які не мали ніколи власних. Правда, дві корови залишив для своїх синів, одну — для себе з жінкою.

Прийшла попадя з гостювання й побачила, що їхніх корівок Бог дав Максимові. Піп подав на Максима до суду. Бо догадався що Максимова корова відвела за собою всіх попівських до своєї кошари. Суд Максима виправдав, і піп більше ніколи не турбував Максима. Максимова сім'я живе і днесь. Якби хто хотів дізнатися, де вона, я можу вказати дорогу. А живе вона там, де всі чесні люди живуть і працюють для себе.

Казка про попівське залицяння

Жив один чоловік по-сусідському з попом. У того чоловіка була дуже гарна жінка. Так ото завжди, коли б вона не йшла на город до криниці по воду, на поповому городі з'являвся піп і прикахикував їй: «Кхи!»

Жінка про це розказала своєму чоловікові. Чоловік і каже:

— Коли ти будеш іти до криниці по воду і він знову буде кахикати, то закахикай і ти. А коли вже він підійде до тебе і буде проситись на ніч, — пообіцяй. Скажи: «Заходьте, батюшко, сьогодні. Мій чоловік іде з дому на ніч до млина».

От вона йде знову до криниці по воду, а піп уже тут як тут і:

— Акхи!

А вона, та жінка, й собі:

— Акхи!

Піп веселою ходою йде до цієї жінки і, як великий картьожник, думає: «Ну от і підбубнить». Підійшов до жінки і почав ото сокотіти до неї та дивитись на неї масляними очима. А та жінка й каже:

— Ну, коли ваша охота, батюшко, то заходьте. Чоловік сьогодні їде до млина і повернеться, мабуть, аж післязавтра.

А попові ж того й треба.

Увечері, як уже смеркло, заходить піп до цієї молодиці. Походив сюди-туди, посокотів до неї і хоче, щоб вона вже гасила світло, мовляв, що ж дорогий час гаяти. А жінка то сим, то тим, та все відтягує, ніби порається по хазяйству.

А потім вона вже почала збиратись лягати спати, коли це біля порога у дворі почувся голос: «Тпру!» — Це чоловік приїхав додому і починає розпрягати воли.

— Ой, де ж дітись, що робити? — питає піп у молодиці.

— А ви, батюшко, лізьте під ліжко. А коли чоловік засне, тоді я вас випущу.

Чоловік розпріг воли, поприв'язував, зайшов у хату і каже:

— Ху-у-у, ну його к бісу! Так попоносили мене воли! Порвали налигач і віжки, якими були зв'язані мішки на возі. Отам, під ліжком, віжки. Я ось возьму їх, перепочину та знову поїду. — І нахилився, ніби за віжками, під ліжко. Під ліжком й не було віжок, та вони й не потрібні йому були. То він так, щоб витягти звідти попа. Коли нахилився чоловік під ліжко, то ніби здивовано сказав:

— О, а це що таке? А, це ви, батюшко?! — Та й витяг того батюшку за ноги.

— Ну, — каже чоловік, — з тобою, жінко, я розправлюсь завтра, а з вами, батюшко, зараз.

І почав шукати ножиці, щоб відрізати попові бороду і коси. Піп став перед цим чоловіком навколішки, як у церкві перед іконостасом, і просить:

— Що хочеш дам, тільки не обрізуйте, бо ж це ви відрізуєте від мене священицький сан. А що ж я тоді буду робити? — Чуть не плаче та просить. Ну, серце не камінь у того чоловіка. От він і каже:

— У вас, батюшко, грошей багато, а в мене нема — хоч запали. Так ви дайте мені сто карбованців. Це воно буде і ради Христа, і за гріхи. Грошей у вас багато, але більше я з вас не хочу. Ви краще стовчіть до ранку два пуди проса у ступі. Це вам нічого не стоїтиме, — не поспите ніч і все. Коли не дотовчете хоч із миску проса, то все рівно відріжу сан, як його звете ви.

1 ... 35 36 37 38 39 40 41 42 43 ... 135
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)