Замах на бродягу
- Автор: Сименон Жорж
- Год: 1968
- Язык: украинский
- Год: "Дніпро"
- Жанр: Полицейские детективы
Электронная книга - «Замах на бродягу». Краткое содержание книги:
Він, очевидно, гадав, що його ведуть до моста Марі, щоб відтворити на місці нічну пригоду, і здивовано звів брови, коли поліцаї зупинилися перед сірим будинком лікарні. Мегре не помітив на його обличчі жодних ознак занепокоєння.
— Дозвольте зайти? — звернувся він до старшої сестри.
Та пильно оглянула довготелесого фламандця і мовчки знизала плечима. Все це виходило за межі її розуміння — отож і не варто сушити собі голову.
Що ж до комісара, то для нього це була остання надія. Він перший увійшов до палати і, супроводжуваний, як і напередодні, поглядами хворих, попрямував до Професорового ліжка. За ним, частково затулений його огрядною постаттю, йшов ван Хутте, далі — Торанс.
Професор стрів Мегре апатичним поглядом, потім так само байдуже глянув на фламандця.
Той теж нічим не виказував свого хвилювання і, здавалося, терпляче очікував кінця цієї не зрозумілої для нього процедури. Сподіваної реакції не було.
— Підійдіть ближче, Йєф…
— Що вам од мене ще потрібно?
— Підійдіть сюди!
— Гаразд… А далі?
— Ви його впізнаєте?.
— Це він тонув, вірно я кажу? Тільки тоді в нього була борода.
— Однак ви його впізнаєте?
— Авжеж…
Затамувавши подих, Мегре вп'явся очима в обличчя бродяги, який знову спокійно подивився на нього і перевів погляд на фламандця.
Комісар міг би заприсягтися, що Келлер вагається. Минуло кілька хвилин, перш ніж мюлузький лікар опанував себе і знову спокійно глянув йому у вічі.
— А ви його впізнаєте?
Ледь помітна усмішка осяйнула його обличчя, в очах па мить спалахнули лукаві іскорки.
— Ні… — тихо проказав він, ледь ворухнувши губами.
Комісар відчув, як у ньому заклекотала безсила лють.
Тепер він був певний, що бродяга твердо вирішив мовчати.
— Це один із тих добродіїв, що витягли вас із води…
— Дякую, — ледь чутно промовив бродяга.
— І той самий, що розбив вам голову і потім кинув у воду…
Пауза. Професор застиг, жили самі очі.
— Отже, ви його й досі не впізнали?
Він розмовляв пошепки, але в палаті запала така тиша, що його, безперечно, чули хворі у протилежному кутку.
— Ви не хочете говорити?
Келлер не ворухнувся.
— Але ви здогадуєтесь, чому він на вас напав?
У його очах з'явився вираз подиву, змішаного з цікавістю. Він явно не сподівався, що комісар може щось про це знати.
— Це сталося два роки тому, коли ви ще ночували під мостом Берсі… Якось у грудні… Ви мене чуєте?
Той ледве помітно кивнув головою.
— Якось у грудні, серед ночі, ви стали свідком пригоди, в якій брав участь цей тип.
Келлер, здавалося, міркував, як йому повестися.
— Тієї ночі, — провадив далі Метре, — у воду штовхнули іншу людину, хазяїна баржі, поблизу якої ви ночували. Тільки його вже не витягли живим…
На обличчі хворого не здригнувся жодний м'яз.
— А зустрівши вас у понеділок на набережній Селестен, вбивця злякався, що ви заговорите…
Бродяга ворухнув головою. Його погляд зупинився на Йєфі ван Хутте. В ньому не було ні ненависті, ні докору, сама тільки цікавість.
Мегре зрозумів, що від бродяги він нічого більше не доб'ється, і коли старша сестра нагадала, що їхній час скінчився, він слухняно почвалав до виходу.
— Ну, що, далеко заїхали, комісаре?
Клятий фламандець мав рацію. В цій грі він переміг.
— Як бачите, я теж умію вигадувати казки…
— Замовч, падлюко! — з серцем кинув комісар і, обернувшись до Торанса, наказав: — Одведи його до Сюрте і чекай на мене.
Судовий слідчий Дансіже зустрів комісара на порозі свого кабінету і негайно подзвонив помічникові прокурора. Той не примусив довго чекати, і за кілька хвилин комісар почав свою розповідь, не пропускаючи жодної деталі. Його слухали уважно, слідчий весь час щось занотовував олівцем.
— Але ж у нас немає проти нього жодного доказу, — зітхнув він, коли комісар скінчив.
— Доказів справді немає…
— Хіба що час не сходиться… Але ж ви розумієте, будь-який досвідчений адвокат зведе цей аргумент до нуля…
— Знаю…
— Ви, може, сподіваєтеся добути визнання?
— На жаль, ні, — зітхнув комісар.
— Ви гадаєте, що бродяга мовчатиме й далі?
— Я певен цього.
— А як ви пояснюєте його позицію?
Це було важко зрозуміти людям, таким далеким від життєвої філософії тих, що ночують під мостами.