Поріг безсмертя

— Є вже результати експертизи? — запитав я, стишуючи голос, щоб не почули репортери.

Він кивнув.

— Деякі, — відповів ухильно і, злегка пригнувшись, зник у дверях церкви.

Я прискорив ходу.

Труна вже була опущена, і копачі прикривали могилу дошками. Професор Гомез, уже без халата, диктував щось протоколістові, а його асистент складав інструмент. Біля нього на землі стояла закрита кругла металева скринька. Слідчий Кастелло віддавав якісь розпорядження сержантові поліції.

Я підійшов до де Ліма, який стояв, дослухаючись до того, що диктує професор. Той уже, власне, кінчав, і я міг нарешті задовольнити свою цікавість.

— Де ви поділися, сеньйоре адвокате? Ви вже знаєте наслідки? — вигукнув де Ліма, побачивши мене.

— На жаль, я мусив подбати про священика Альберді. Сердешний заслаб. Ну, як наші експерти?

— Побоювання підтвердилися! — сказав де Ліма з погано приховуваним задоволенням.

— Отже, це не Браго?

— Браго. Немає сумніву — це він. Річ у експериментах! Бідолашний Хосе!.. З ним поводилися, як із піддослідним кроликом.

— Отець благочинний казав мені, що немає ще остаточних результатів…

— У принципі висновки однозначні. Залишилися тільки додаткові дослідження. У професора немає тут умов і всього необхідного інструменту. Тому вія забирає череп до себе в лабораторію.

— Для цього потрібно кілька днів, — додав Гомез.

Я глянув на круглу скриньку і відчув спазму в шлункові.

— Чи впевнені ви все-таки, професоре, що то експерименти, а не необхідні лікувальні процедури? — запитав я по хвилі.

— Так. Я цілком упевнений. А втім, це видно відразу. Якби ви побачили, що вони з ним витворяли… Жахливо!.. Зрештою, я можу вам показати, — він підійшов до скриньки і вже потягся до вічка, але я заперечив.

— Дякую… Ні, ні, я не хочу… Я вам вірю.

Професор поблажливо всміхнувся.

— Я бачу, нерви підводять. Однак попереджаю: як адвокат і уповноважений звинувачувальної сторони, ви мусите ознайомитися принаймні з знімками.