Остання подорож Сутіна
- Автор: Дутли Ральф
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Книги – XXI
- ISBN: 978-617-614-178-5
- Переводчик: Христина Назаркевич
- Жанр: Биографии и мемуары
Электронная книга - «Остання подорож Сутіна». Краткое содержание книги:
Срібляста уніформа зазирає через плече секретаря і різко роз'яснює: З Т прошу, не Д. Пригадує блискучі уроки латини вдома в Райху. Adiuvare. Adiuvo, adiuvi, adiutum. Курва, я ще пам’ятаю. Допомагати, підтримувати, пособляти. Раз adiutor, значить ад’ютант. І він гордо надимає груди.
Секретар уже надрукував стільки розпоряджень, що ті, на кого оголошується полювання, ще підступно вкрадаються в його орфографію: у нього справді надруковано «ад’юдант» з «юд» всередині, в оточенні «ад» і «ант». Вони навіть написаного не можуть покинути, прокрадаються в слова і розкладають написане зсередини. Особистий ад’юдант наглядає за райхсмаршалом Ґерінґом. Деренчить терміновий дзвінок, і Д залишається на своєму місці.
І ось саме цей юдей з літерою «д» посередині, який закрадається в слова, прослуховуючи все і всіх звідти, має інформатора у французькій поліції. Назвімо його Арман Мерль. Чом би й ні? Мерль — означає дрізд, а ця пташка так гарно співає. Та от французькі установи беруться ламати собі голову. Надіслати до Берліна — всі твори єврея Сутіна? А що, у верховного колекціонера мистецьких творів раптово змінився смак? Тобто, пробачте: у другого за значущістю. Гітлер власною персоною наказав провести колосальні конфіскації мистецьких творів для свого особливого проекту в Лінці. Розенберґ тримає під контролем захоплені з окупованих територій на заході та сході скарби. А Ґерінґ, співпрацюючи з ним, силкується висмикнути й собі одну-дві родзинки. Тому що пристрасний викрадач мистецьких творів планує влаштувати у своєму заміському помісті Карінгалл на Шорфгайде під Берліном «Північнонімецьку галерею».
У слухавці лунає дзвінкий схвильований голос Елені. Як їй вдалося відшукати листа в німецькому посольстві? Які в неї контакти і з якими архівами? Вона не скаже.
Ти маєш свої таємниці, а я — свої. Але лист є.
Вона любить розв’язувати загадки, склала окремі пазли і тепер їй не терпиться продемонструвати враженому співрозмовникові цілісну картинку. Завжди вона його трішечки, але випереджає.
Тож префект поліції Леґу дає одному зі своїх комісарів доручення вивідати все, вимагаючи підготувати секретне досьє на художника, що перебуває в розшуку, можливо він збирається так вистежити загадковий інтерес німців до Сутіна. Навіщо їм його картини? Що вони з ними робитимуть?
Та ні, все безпечно. У «Північнонімецькій галереї» вони його не виставлятимуть, у Карінгаллі не місце звироднілому мистецтву. Там висітимуть старі майстри.
Їх повісять?
Елені регоче в слухавку. І в Гітлеровій колекції в Лінці також його не буде. Тож мистецьких смаків ніхто не змінював. Він збирається дожити до тисячі років в оточенні тих самих картин.
В оточенні?
То вони спочатку вивезуть картини, а тоді спалять? Створять конкуренцію художникові, про якого говорять, що він, мовляв, власноруч спалює власні картини?
На звороті «Дівчинки в блакитному» і справді видніється напис: СПАЛИТИ. На літерах штамп Німецького музею. Можна щось розібрати? Спалити. То що, викрадачі картин виношують той самий план, який завжди зрів у художника? Одного дня я уб’ю всі свої картини… сказав він своїй гості в Сіте Фальґ’єр поміж стін з обдертими шпалерами.
Райхсмаршал Ґерінґ використовує численні візити до Парижа як нагоду захопити якнайбільше творів мистецтва. Але чи потрібне йому звиродніле мистецтво Сутіна? Без потреби.
Потрібне, потрібне, втручається Елені. Як можливість роздобути валюту. Навіщо спалювати картини, які можуть коштувати на американському ринку грубі гроші в доларах? Навіщо їх спалювати, коли Вермахт дедалі глибше врізається в нутрощі Росії і кожний танк — на вагу золота? Хіба ти не розумієш, після того як Барнз привіз свою колекцію до Меріона і після виставки 1935 року в Чиказькому мистецькому клубі ринкова ціна Сутіна невпинно зростає? Тож нехай його купують американці та його брати у вірі, урухомлюючи танкові гусениці на Східному фронті. Артринок — це артринок, у час війни він процвітає. Не забувай, що наприкінці липня 1942 року, коли видають наказ на розшук художника, Шоста німецька армія наступає на Сталінград. Навіщо гріти повітря нічого не вартими картинами, якщо вони можуть розігріти гармати? Звісно, звісно — опалювальний матеріал. Однак — все для фронту. Отож — хутко до Берліна ті його полотна.
Голос Елені я любив, міг би слухати його годинами. Хай би вона навіть зачитувала список абонентів у телефонному довіднику, і тоді б я слухав її голос. Бувають такі голоси, що змінюють хрящі в твоїх вухах. Змінюють твої молоточок, коваделко, стремінце, завиток. Лабіринт твого вуха, твій сентиментальний вестибулярний апарат. Ах, милий маленький равлик її внутрішнього вушка. Вона вивідувала таємниці, і її темні середземноморські очі знайшли речі, про які жоден з нас і не підозрював. Вона була феєю таємних архівів.