Остання подорож Сутіна
- Автор: Дутли Ральф
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Книги – XXI
- ISBN: 978-617-614-178-5
- Переводчик: Христина Назаркевич
- Жанр: Биографии и мемуары
Электронная книга - «Остання подорож Сутіна». Краткое содержание книги:
У каламутно-молочному майбутньому з’являться невидимі пси-слідопити і шаленці зі своїми антенами скористаються відомими їм шляхами, щоб їхати на операцію. Скеровуватимуть ввічливі покірні запити в архіви, щоб випрохувати малозначні інформації. Вони мріють про те, щоб зачинитися на кілька ночей в архівах, службах роботи з іноземцями та префектурах поліції, довго вертітимуть там кожний папірець, списуватимуть олівці та інше благословенне письмове приладдя, сьорбатимуть у підвалах і приміщеннях, де зберігаються акти, холодний чай. Так, звісно, існує ж іще навіть музей поліції, музей Паризької префектури поліції, на вулиці Монтень-Сент-Женев’єв, 4.
Тисячі рухів виявляться непотрібними, численними нотатками від самого початку не буде сенсу користуватися, проте раптом звідкись випаде ось така от записочка, яка немов чекала собі на них, підступно довго ховалася собі десь. То може бути лист інформатора, дозвіл на перебування, акуратно записаний слід від якогось елементарного бюрократичного заходу. Або ж наказ про розшук з посольства Німеччини на вулиці де Лілль.
Сутін не здогадується про поліцейський рейвах, але сік Сертюрнера знає, хто такий Арман Мерль. Від одного сусіда з вілли Сера, з яким Сутін випадково перетинається на вокзалі Монпарнас, він дізнається, що там уже кілька разів з’являлися представники французької влади в цивільному.
Четвер 10 грудня 1942, 16.30. Зведення про особу в розшуку — Сутін Хаїм, artiste-peintre, адреса: вулиця Вілла Сера 18, Париж 14. Другого грудня ми вирушили пополудні за цією адресою. Сусіди, яких ми опитали, заявили, що мсьє Сутін не з’являється за цією адресою вже з весни чи літа. Із записаних свідчень не випливає жодної нової інформації щодо актуального місця перебування мсьє Сутіна.
У віллі Сера тільки Генрі Міллер залишив кілька пачок паперу та кілька листів. Щоб нацисти мали чим підтертися, сказав він сусідові Дельтею, перш ніж вшитися ще перед вибухом війни.
Всі шукають художника.
Свідчення у службовому відділенні гестапо в Шартрі, від 21 квітня 1943 року. Друге слухання Мадлен Кастен, яка проживає в Леве біля Шартра, у справі Хаїма Сутіна. У присутності гауптштурмфюрера СС Уве Лоренца, командувача бойовиками в поліції безпеки СД Шартра, перекладача Жана-Іва Мейєра та стенографістки Інґрід Ельстер. Про наслідки неправдивих свідчень її попереджено.
Він ще живе у віллі Сера, але взимку, оскільки опалювати майстерню нема як, перебирається в готель на авеню д’Орлеан, де проводить дні, лежачи при зашторених вікнах весь мокрий від поту під дощовиком на ліжку, втупившись у стелю. Він узагалі перестає виходити з номера. Виразка не дає йому спати. Говорить він рубаними фразами, корчачись від болю…
А Ви можете сказати нам назву готелю, точну адресу?
Ой, звідки, там стільки тих маленьких готельчиків, ви ж знаєте.
Він постійно змінював місця ночівлі. Друзі радили йому податися у Вільну зону, а він відмовлявся. Якийсь час він жив у друзів, а в червні 1941 поїхав геть з Парижа. Відтоді я більше його не бачила.
Навіть вдома у Вас він не бував?
Мій дім конфіскувала німецька армія. Як мені приймати тепер у себе гостей?
Розмову закінчено: о 13.30. Гауптштурмфюрер СС Уве Лоренц.
Особисто прочитала, підтвердила і поставила підпис: Мадлен Кастен.
Вона говорила неправду і мусила це робити. Є такий художник, він робиться невидимим, хай собі шукають його, скільки захочуть, все одно не знайдуть. Ані окупанти не знайдуть, ані їхні прислужники. Вони допитують сусідів і знайомих, комісар Мерль збирає по крупиночках свідчення, серед яких нічого, що могло б придатися. Сутін розчинився в повітрі, він таки став врешті-решт невидимим. Якщо є ще хтось, хто і тепер його може побачити, то в такої людини дуже добрий зір.
Сутін, захований у катафалку, їде в напрямку Парижа, все його життя завжди вело туди, тільки туди. Туди з Мінська і Вільна. Туди з Сере і з Піренеїв. З Кань-сюр-Мера і з Венса — завжди назад до Парижа, ніби це місто — вічний магніт, притягальної сили якого йому ніяк не оминути. Характерним моментом картин, намальованих у Кань, є поява крихітної людинки, яка, похитуючись, наближається покрученими дорогами до своєї погибелі, не відхиляючись від мети, підіймаючись цією завжди крутою дорогою туди, де чекає Ніщо чи Бог, а може Білий рай. Червоні сходи в Кань! Вони теж уже ведуть туди догори.