Фрікономіка. Зворотний бік усього на світі

Хоч у який спосіб була б витворена узвичаєна істина, спекатися її може виявитися справою вельми непростою. Економіст Пол Кругман, оглядач газети «Нью-Йорк Таймз» і запеклий критик Джорджа Буша, із сумом констатував цей факт, коли на початку 2004 року стартувала кампанія переобрання чинного президента: «Загальноприйнята сюжетна канва історій про пана Буша полягає в тому, що його зображають таким собі прямолінійним, чесним і щиросердим чолов’ягою, тому репортери жваво підхоплюють ті оповідки, які зручно лягають у цю канву. Але якби узвичаєна думка полягала натомість у тім, що він є пустопорожнім базікалом, якому просто поталанило народитися в сім’ї багатих і впливових батьків і який вдає із себе такого рішучого ковбоя, то журналісти мали б для своєї праці значно більше матеріалу»46.

Протягом місяців, що передували вторгненню Сполучених Штатів до Іраку 2003 року, експерти, які конкурували між собою, видавали діаметрально протилежні прогнози стосовно зброї масового знищення, якою, імовірно, володів Ірак. Але, як і у випадку з «безхатченковою» статистикою Мітча Снайдера, перемогла та сторона, на боці якої була узвичаєна істина. Наприклад, борці за права жінок роздули дані про сексуальне насильство, стверджуючи, що протягом свого життя кожна третя американка стає жертвою зґвалтування або спроби зґвалтування. (Насправді це стається з кожною восьмою американкою, але борці за права жінок чудово знають, що лише ница особа здатна публічно поставити під сумнів їхні заяви). Активісти, які працюють над створенням ліків від різноманітних смертельних хвороб, регулярно роблять те саме. А чом би й ні? Трохи винахідливої брехні допоможе привернути увагу, викликати обурення і — чи не найважливіше — забезпечити гроші й політичний капітал задля розв’язання реальної проблеми47.

Зрозуміло, що експерт, чи то захисник здоров’я жінок, чи то політичний радник, чи то рекламний менеджер зазвичай має інакші стимули, ніж решта загалу. І ці стимули залежно від ситуації можуть зміщуватися на 180 градусів.

Розгляньмо, наприклад, поліцію. Нещодавня перевірка виявила, що ще з початку 1990-х поліція в Атланті сильно занижувала дані про рівень злочинності. Очевидно, це стали практикувати тоді, коли в Атланті розпочалася підготовка до Олімпійських ігор 1996 року. Місту треба було позбутися свого злочинницького іміджу, причому швидко. Тому щороку тисячі злочинів переводилися з категорії насильницьких до категорії ненасильницьких або ж просто ігнорувалися48. (Та незважаючи на всі зусилля — в одному лише 2002 році зникло понад 22 тисячі заяв до поліції — Атланта й досі регулярно займає перші місця серед великих міст Сполучених Штатів із найвищим рівнем насильницьких злочинів).