Фрікономіка. Зворотний бік усього на світі
- Автор: Левитт Стивен Дэвид, Дабнер Стивен Дж
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Наш формат
- ISBN: 978-617-7279-44-
- Переводчик: Владимир К. Горбатько
- Жанр: Психология
Электронная книга - «Фрікономіка. Зворотний бік усього на світі». Краткое содержание книги:
Що небезпечніше: вогнепальна зброя чи басейн? Що спільного між Ку-клукс-кланом і ріелторами? Що робить батьків ідеальними? Відповіді на ці та інші несподівані запитання дають у своїй книжці «Фрікономіка» американський економіст Стівен Левітт і журналіст Стівен Дабнер. Проте це не просто захопливі й оригінальні пояснення. Це серйозний економічний аналіз із масштабними статистичними даними, які автори збирали протягом багатьох років. «Фрікономіка» дає змогу поглянути на звичні речі під іншим кутом зору, а також зрозуміти, що ми часто плутаємо причину й наслідок і стаємо на ті позиції, які є для нас зручними, а не об’єктивними.
Після нетривалої суперечки він пообіцяв надати Венкатешу необмежений доступ до всіх операцій банди за умови, що Джей Ті зберігатиме за собою право вето на будь-яку інформацію, яка в разі оприлюднення могла завдати шкоди.
Коли сіро-жовті споруди на березі озера були знесені невдовзі після того, як там побував Венкатеш, банда перебралася до іншого багатоквартирного комплексу, розташованого далі на південь Чикаго. Наступні шість років Венкатеш фактично жив там. Користуючись захистом, який забезпечував йому Джей Ті, він зблизька спостерігав за діяльністю членів банди — як на роботі, так і вдома. Він ставив їм нескінченні запитання. Інколи гангстерів дратувала його допитливість, але часто вони користувалися його незмінною готовністю слухати й виливали йому душу. «Розумієш, чоловіче, тут іде війна, — сказав йому один дилер. — Кожного дня люди щосили намагаються вижити, тож маєш зрозуміти, що ми просто робимо те, що вміємо й можемо. У нас немає вибору, і якщо це означає, що одного дня нас уб’ють, то й дідько з ним — хіба ж не цим займаються всі тутешні нігери, аби прогодувати свої родини?»
Венкатеш часто перебирався від однієї родини до іншої, прибирав їхні помешкання й ночував на підлозі. Купував іграшки дітям тих людей, які давали йому притулок. А одного разу бачив, як жінка взяла слинявчик свого малого, щоби витерти ним кров малолітнього наркодилера, якого застрелили буквально на очах у Венкатеша. А тим часом Вільяму Джуліусу Вілсону, викладачу Чиказького університету, через Венкатеша снилися кошмари.
Протягом багатьох років банда переживала криваві війни за сфери впливу, і зрештою над нею нависла загроза обвинувачення з боку федеральної влади. До Венкатеша прийшов член банди на ім’я Буті (він був на один ранг нижчий за Джей Ті) і розповів йому свою історію. Решта членів банди звинувачували його в тому, що саме він навів на них поліцію, тому Буті підозрював, що його невдовзі вб’ють (так воно й сталося). Та спершу Буті захотів трохи покаятися. Попри всі розмови торговців креком про те, що їхній бізнес не завдавав помітної шкоди (вони навіть вихвалялися, що сприяли тому, щоб гроші чорних залишалися у їхній громаді), Буті почувався винним. Тож йому захотілося залишити по собі щось таке, що хоч якимось чином змогло б піти на користь наступному поколінню. І він передав Венкатешу цілий стос добряче заяложених спіральних блокнотів у блакитно-чорних кольорах їхньої банди. Вони містили вичерпний звіт про фінансові операції групування за останні чотири роки. За наказом Джей Ті бухгалтерські звіти велися із суворою ретельністю: до них заносилися дані продажів, відомості про зарплати, «внески» і навіть фінансові компенсації родинам загиблих гангстерів.
Спершу Венкатеш не захотів навіть торкатися тих гросбухів. А що як представники влади знайдуть їх у нього — і теж відкриють проти нього кримінальне провадження? Крім того, що йому робити з тими даними? Попри свою математичну освіту, він уже давно перестав мислити цифрами.
Після захисту дисертації в Чиказькому університеті Венкатеша винагородили трирічним перебуванням у Гарвардському товаристві стипендіатів. Тамтешня атмосфера гострого інтелекту й доброзичливості, а також стіни горіхового кольору та столик з хересом, що належав колись Оліверу Венделлу Голмсу — усе це викликало захват. Венкатеш так захопився, що навіть став сомельє Гарвардського товариства. Однак він усе одно покидав Кембридж, знову й знову повертаючись до банди торговців креком у Чикаго. Це польове дослідження робило Венкатеша аномальним ученим. Більшість інших молодих науковців були рафінованими інтелектуалами, які розважалися каламбурами давньогрецькою мовою.