Оповідання. Повість. Романи
- Автор: Подмогильный Валерьян Петрович
- Год: 1991
- Язык: украинский
- Жанр: Классическая проза
Электронная книга - «Оповідання. Повість. Романи». Краткое содержание книги:
В. Підмогильного.
Написано 1920 р. Оповідання ввійшло до зб.: «Військовий літун» (1924), «Проблема хліба» (1927, 1930). Уривки з нього друкувалися в хрестоматіях 20-х років (Єгорова Л., Павловський В., Чепіга Я. Боротьба та будівництво: Рухома хрестоматія української сучасної літератури.—Харків: ДВУ, 1929. — Т. 2.—Вип. 3). Твір вміщено в кн.: Третя революція (Львів — Краків: Українське видавництво,
1942) та у вид.: Підмогильний В. Місто (1989).
Рукопис оповідання не знайдено.
Подається за першодруком.
1 Кант Іммануїл (1724—1804)—німецький філософ, основоположник класичного німецького ідеалізму. Основна риса філософії Канта — поєднання в ній протилежних напрямів — матеріалізму та ідеалізму.
2Ніцше Фрідріх (1844—1900) — німецький філософ-ідеаліст. У своїх творах оголосив об’єктивний світ і його закономірності ілюзією, на місце розуму поставив волю, інстинкт та інтуїцію.
3 Декарт Рене (1596—1650)—французький філософ, фізик, математик і фізіолог. Основною рисою світогляду вченого був дуалізм. Виходячи з тези: «Я мислю, отже, існую», виводив буття матеріального світу з мислення.
4 Будда (букв, з синскритської — просвітлений) — у буддизмі істота, що нібито досягла найвищої святості.
6 Арістотель (384—322 до н. е.) — старогрецький філософ і вчений. Глибоко розробляв питання діалектики, логіки, створив вчення про категорії. Критикував ідеалізм Плагона.
ПРОБЛЕМА ХЛІБА
Вперше надруковано в журн.: Нова Україна (1923. — № 4.—
С. 48—56). Це був «місячник письменства, мистецтва, науки і громадського життя» за редакцією В. Винниченка та М. Шановала, що виходив
о 1922 — 1925 рр. при видавництві «Нова Україна» (Прага — Берлін).
В емігрантському журналі «Нова Україна» (1923.— Яз 1—2) під рубрикою «Хроніка. Україна. Культурне життя» повідомлялося: «З літературних новин слід відзначити музичну поему Павла Тичипи «Сковорода», про яку Меженко зазначає, що вона трохи академічного характеру, Валеріян Підмогильний дав багато оповідань («Щоденник поета», «Комуніст»)...» (С. 222). Є підстави гадати, що заголовком «Щоденник поета» первісно й позначалося оповідання «Проблема хліба». Адже воно написане саме у формі щоденника голодуючого студента, а рядок «...я навіть написав на честь пиріжечків прекрасний сонет» підтверджує, що ліричний герой — поет.
Як уже зазначено в примітках до оповідання «В епідемічному бараці», твори В. Підмогильного друкувалися за кордоном. У журналі «Нова Україна» (1923. — № 1—2) був надрукований цикл «Повстанці» з чотирьох новел. Зрозуміло, що це стало літературно-політичною сенсацією, і радянська преса не могла на таке не відреагувати. У журналі «Червоний шлях» (1923. — № 2) з’явилася оглядова стаття «Художній матеріал в «Новій Україні» Стефана Кароля (М. Хвильового), де закордонні публікації В. Підмогильного були піддані критиці, хоча й визнавалася їх художня вартість.
У цьому ж номері «Червоного шляху» (с. 281) було вміщено лист В. Підмогильного до редакції журналу з поясненням ситуації, що виникла навколо його імені. Наводимо його повністю з приміткою від редакції:
Лист В. Підмогильного до редакції
Вельмишановний товаришу редакторе! З огляду на деякі непорозуміння, що виникли з приводу надрукування мого твору «Повстанці» в берлінському журналі «Нова Україна», вважаю за потрібне заявити, що в жодному органічному зв’язкові з редакцією «Нової України», а так само і з іншими літературно-громадськими групами за кордоном я не стою. Рукопис «Повстанців» і ще кількох творів я вислав за кордон на адресу гр-н Я. Оренштейна і Є. Вирового з проханням їх надрукувати, мавши на увазі, головним чином, видання окремої збірки. Але я не заперечив так само і можливості видрукувати їх по журналах, прохаючи зазначити в кожному випадкові незалежність автора. Це треба мати на увазі й надалі, бо може бути, що й інший висланий мною матеріал буде за кордоном надруковано.
Мусив я висилати матеріал за кордон тим, що умови для друку вдома склалися для мене несприятливо. Київське в [идавницт] во «Час», якому я передав ще взимку, р [оку] 1921 свою збірку, ще й досі не видало її через фінансові труднощі. А офіційні літературні кола виявили до мене надто неприхильне відношення, щоб я міг гадати про видання чогось з своїх творів за їхньою допомогою.
Прийміть вислів якнайглибшої пошани і якнайщиріші побажання успіху у Вашій справі.
В. Підмогильний.
Примітка редакції: Є зв’язок організаційний і є зв’язок
органічний. Охоче містимо спростування В. Підмогильного й віримо, що організаційних зв’язків у нього не було. Що ж до органічних — хай читачі самі судять з тої коротенької характеристики «новоукраїн-ського» твору В. Підмогильного, що її дає в цьому числі «Ч [ервоного] ш|ляху]» тов. Стефан Кароль. Хай це спростує автор «Остапа Шап-тали» (видання Всеукрліту Головполітосвіти УСРР). Ми гадаємо, що не випадково контрреволюційна «Нова Україна» хапається за твори Підмогильного».