Оповідання. Повість. Романи
- Автор: Подмогильный Валерьян Петрович
- Год: 1991
- Язык: украинский
- Жанр: Классическая проза
Электронная книга - «Оповідання. Повість. Романи». Краткое содержание книги:
У спогадах Т. М. Мороз-Стрілець (дружини Г. Косинки, з яким у В. Підмогильного були дружні взаємини від 1924 р.) зберігся цікавий епізод, пов’язаний з новелою «Дід Яким»: «У приміщенні клубу робітників зв’язку на Великій Житомирській мав бути вечір сатири й гумору. Поспішаючи до клубу, ми зустріли Валер’яна й пішли разом.
— Вам добре,— звернувся Валер’ян до Григорія,— ви звикли читати свої твори перед широкою аудиторією.
Григорій, перебиваючи, сказав:
— І це мені каже вчитель, який щодня «виступав» перед школярами?
— Якщо вчитель здобув у дітей повагу, любов, авторитет — йому легко порозумітися з ними. Але зовсім інша річ, коли власний твір віддаєш на суд невідомій аудиторії.
На тому вечорі Валер’ян Підмогильний читав оповідання «Дід Яким», яке аудиторія супроводжувала сміхом та оплесками» (Мороз-Стрілець Т. М. Голос пам’яті. — К.: Рад. письменник, 1989. — С. 116— 117).
Новела публікувалася у вид.: Підмогильний В. Місто (1989).
Рукопис не зберігся.
Подається за першодруком.
1 Марксів «Капітал» — головний твір Карла Маркса, де сформульовано основи теоретичного положення економічного вчення, наріжним каменем якого є теорія додаткової вартості.
2 Біблія — стародавня пам’ятка писемності, зібрання різних за фермою і змістом релігійних та світських книг, написаних у XII ст. до н. е.— II ст. н. е. Складається з двох частин: Старого заповіту, що визнається за Святе письмо в іудаїзмі та християнстві, та Нового заповіту, що вважається за Святе письмо лише у християнстві. У Біблії зведено тексти переважно релігійного змісту, але до неї входить чимало творів, ділком позбавлених релігійних мотивів — Екклезіаст, ки. Есфір, кн. Руф, Пісня пісень, а також хроніки, міфи, народні пісні, притчі, фрагменти найдавніших героїчних епосів тощо.
НА СЕЛІ
Вперше надруковано в зб.: Твори. — Т. 1. — 1920. — С. 145—163. Написано восени 1919 р. За життя автора не було вміщено в жодній
13 наступних збірок оповідань. Опубліковано у вид.: Підмогильний В. Місто (1989). Щоправда, у цьому виданні було знято без будь-яких на те пояснень останнє речення оповідання: «Потім добув із-під лави лантуха і почав з презирством шпурляти туди зі столу соціалізм — породження сонця». Рукопис твору знаходиться в Центральній науковій бібліотеці ім. В. І. Вернадського (ф. 1, од. зб. 3691): звичайний шкільний зошит на 23 аркушах. У тексті є незначні стилістичні правки. Під оповіданнями дата: «Вересень, 1919. Катеринослав».
Подається за першодруком.
1 В о л о с о ж а р—українська народна назва зоряного скупчення Плеяд у сузір’ї Тельця.
2 Мене забудь, моя дівчин о.// Щаслива і весела б у д ь... — слова української народної пісні «Мене забудь».
3 «Н і ч е н ь к а». — Очевидно, йдеться про народну пісню, відому ще під назвою «Тихо над річкою»:
Тихо над річкою, ніченька темная,
Спить зачарований ліс.
Ніжно шепоче він казку таємную,
Сумно зітха верболіз.
Нічка розсипала зорі сріблястії,
Он вони в річці на дні,
Плачуть берези но той бік кудрявії,
Здалека линуть пісні.
Українські народні пісні: В 2-х кн. — К., 1954.— Кн. 2. — С. 401.)
В ЕПІДЕМІЧНОМУ БАРАЦІ
' Вперше надруковано в літературно-мистецькому збірнику губнар-освіти «Вир революції» (Катеринослав, 1921.—С. 43—53). Ймовірно, матеріалом для оповідання стали події, що відбулися в рідному селі письменника. Катеринославська газета «Український пролетар» від
14 березня 1920 р. в одній із кореспонденцій повідомляла, що в с. Чаплі Любимівської волості ІТовомосковського повіту восени 1919 р. лютував сипний тиф. «Люди мерли без ліку»,— писав очевидець. Про обставини виходу збірника та публікації оповідання залишив спогади 1924 р. Валер’ян Поліщук у автобіографічних нотатках «Дороги моїх днів»: «Зібраний матеріал до другого збірника «Гроно» я повіз з собою до Катеринослава, куди запросив мене Ів. Немоловський, тоді завідувач Губвно. Наші матеріали поповнились оповіданням В. Підмогильного, критикою проф. Петра Єфремова і, таким чином, як етап динамізму, з’явився «Вир революції» влітку 1921 року. Як я бідував тоді знов у Катеринославі, та і всі ми, про це є що розповісти, їли ми юшку, де плавало кілька галушок. Купить було ні за що. У місто заглянула холера. Проте я з Єфремовим тягнули «Вир революції» — він правив коректу, я випускав, сам перевозив тачкою синій цукровий папір, на якому було друковано «Вир», містив нар-бутівські кліше, що набрав у Києві, а Підмогильний передруковував нам на машинці нечитабельні тексти, бо збірник набирали учні друк-школи і не могли інакше розібратися... З «Виром революції» я урочисто прикотив до Харкова...» (Капустянський І. Валеріан Поліщук/ Спроба характеристики і творчості з портретом, автографом і автобіографією поета та бібліографічним покажчиком. — Харків: ДВУ, 1925. —С. 42—43).