Її ім’я було Татьяна
- Автор: Суворов Виктор
- Язык: украинский
- Жанр: Публицистика
Электронная книга - «Її ім’я було Татьяна». Краткое содержание книги:
Отже наш колгоспник за всіма статтями відповідав поняттю «казенний кріпак».
Маніфест Павла I від 5 квітня 1797 року прописував триденну панщину: кріпак працював на пана лише три дні на тиждень. Крім того, не працював у свята. А свят у православному календарі не бракувало. У наших рідних колгоспах гарували весь тиждень. Хто б узяв на себе сміливість дозволити колгоспникам гарувати на Хрущова і Жукова тільки по три дні на тиждень?
Поміщицький кріпак міг сам себе викупити з рабства. Або хтось його міг викупити й зробити вільним. Так шанувальники таланту скинулися й викупили Тараса Шевченка. А хто міг з колгоспу викупити сталінсько-хрущовсько-жуковського кріпака?
Поміщик міг мужиків своїх відпустити на волю. Згадаймо «Кому на Русі жити добре» Миколи Олексійовича Некрасова: «Адмірал-удівець по морях ходив, по морях ходив, кораблі водив... Умираючи, заповіт написав: усім своїм мужикам вільную дав».
Поміщик міг панщину замінити на оброк. Згадаймо «Євгенія Онєгіна». Мужики не гарували більше на панських полях, а платили йому грошима чи натурою.
Після смерті Хрущова і Жукова 28 серпня 1974 року Рада Міністрів СРСР затвердила нове положення про паспортну систему. Було вирішено російських, українських, білоруських та інших колгоспників теж якоюсь мірою визнати громадянами своєї країни і видати їм внутрішні паспорти.
Жуков помер за два місяці до запровадження внутрішніх паспортів для колгоспників. Інакше дуже засмутився б. Він же Берію заарештовував зокрема й заради того, щоб не допустити скасування рабства в Радянському Союзі.
5
А тепер трохи статистики.
Порівняно з Російською імперією 1913 року, виробництво зерна в Радянському Союзі 1953 року скоротилося на 3,5 мільйони тонн на рік, поголів’я корів — на 4,5 мільйони голів. Це не зла вигадка підлого антирадянщика, а виступ товариша В. В. Мацкевича на червневому пленумі Центрального комітету КПРС 1957 року. Товариш Мацкевич — Заступник Голови Ради Міністрів СРСР, Міністр сільського господарства, член ЦК КПРС (Молотов, Маленков, Каганович. 1957. Стенограма червневого пленуму ЦК КПРС. — Москва, 1998. — С. 633).
На своїх таємних збіговиськах вожді визнавали, що в питаннях виробництва сільськогосподарської продукції ще є певні недоліки. Пропаганда стверджувала, що «Сталін прийняв Росію із сохою», а вони на своїх тирлищах не приховували від самих себе, що своїм мудрим керівництвом опустили країну набагато нижче від тієї сохи.
Потрібно мати на увазі, що корів за сорок років не просто стало менше. Корова 1913 року — це одне, адже за нею, годувальницею, був індивідуальний догляд. А худа кістлява радянська корова в колгоспному стаді 1953 року — щось інше.
У царя Миколи не було колгоспів, не було тракторів і комбайнів, не було автомашин у сільському господарстві. Не було в нього мільйонів тонн добрив. У сільське господарство він ніяких казенних грошей не вкладав, нарад у Кремлі з питань тваринництва не проводив, орденів передовикам сільського господарства не роздавав.
На початку 1930-х років товариш Сталін й інші товариші знищили куркульство як клас. Знищили в прямому сенсі. А чому? А тому, що куркулі ховали хліб, заважали будівництву нового життя.
Дивно, але за Государя Миколи Олександровича ті ж самі куркулі чомусь хліб не ховали і нікому нічого будувати не заважали.
6
Після вбивства Сталіна Маршал Радянського Союзу Берія був найвпливовішим політиком Радянського Союзу. Арешт і відсторонення від влади маршала Берії — це державний переворот. Його здійснила нечисленна група військових.
До складу групи входили:
Маршал Радянського Союзу Жуков, генерал-полковник артилерії Недєлін, генерал-полковник Москаленко, генерал-лейтенанти Батицький і Бірюзов, генерал-майори Баксов і Брежнєв, полковник Зуб, підполковник Юферов.
Першим підвищення отримав Жуков. За тиждень після арешту Берії він з кандидатів у члени ЦК КПРС був переведений до числа членів ЦК.
Після перевороту минуло трохи більше ніж місяць. З серпня 1953 року Москаленко отримав звання генерала армії, Батицький і Бірюзов — звання генерал-полковників. Усі троє за декілька років стануть маршалами Радянського Союзу.
Наступного дня, 4 серпня 1953 року, інші учасники змови отримали чергові військові звання. Генерал-полковник Недєлін став маршалом артилерії, генерал-майор Брежнєв — генерал-лейтенантом, полковник Зуб — генерал-майором, підполковник Юферов — полковником.