Электронная книга - «Її ім’я було Татьяна». Краткое содержание книги:
Віктор Суворов (Володимир Рєзун) — письменник, історик, дослідник, у минулому — розвідник, капітан ГРУ. Автор історичних бестселерів «Криголам», «Акваріум», «День “М”». Ворог Радянського Союзу, заочно засуджений до розстрілу. Персона нон ґрата в пострадянських країнах. «Її ім’я було Татьяна» — це найсвіжіший твір автора, який українці мають змогу прочитати одними з перших у світі. Як і чому генерал Жуков скинув ядерну бомбу на власну армію та підірвав власний лінкор? Як Хрущов прийшов до влади? Як Радянський Союз уник китайського варіанту модернізації соціалізму? Чому збирався закидати Європу ядерними бомбами і захопити її?.. Відповіді на ці та багато інших питань ви знайдете в цій книзі. Книга є першою з трилогії «Хроніка “Великого десятиліття”». Книга друга — «Облом» (планується до видання найближчим часом), третю книгу «Кузькіна мать» видано у 2012 році.
Першу ніч під арештом Берія провів на Московській гарнізонній гауптвахті.
Але начальник гауптвахти не має права приймати заарештованих без відповідного документа. Начальник, який накладає арешт, зобов’язаний заповнити документ, що називається «Записка про арешт». У цьому документі вказують дату, посаду заарештованого, військове звання, прізвище, ім’я та по батькові, ким і коли заарештований, причину арешту, на який термін заарештований, у якій камері утримувати, коли помитий у лазні, висновок лікаря та підпис того, хто заарештував.
Жуков вимогу статуту не порушив. «Записку про арешт» заповнив.
Маршалу Берії він виписав п’ятнадцять діб. Більше не мав права.
Берія цей строк не відмотав. Наступного дня його перевезли в підземний бункер штабу Московського військового округу на вулиці Осипенка. Це на Хорошовці, недалеко від того місця, де незабаром збудують «Акваріум».
Не знаю, що Жуков написав про лазню і висновок лікаря. Можливо, просто поставив прочерки. Відомо тільки те, що він вписав у графу про причину арешту.
Учасник тих подій генерал-майор Зуб потому багато років розповів, що Жуков, заповнюючи документ, замислився на мить і рішуче черканув: «За втрату пильності».
3
2–7 липня 1953 року в Москві проходив пленум ЦК. Берію звинуватили в «злочинних антипартійних і антидержавних діях».
У перший день роботи пленуму Хрущов уніс пропозицію перевести Георгія Костянтиновича Жукова з кандидатів у члени ЦК. Пропозицію було прийнято одностайно.
Пленум піддав жорсткій критиці діяльність Берії та його спільників. Задля економії місця та часу наводжу тільки одне звинувачення. Виступає член Президії ЦК КПРС товариш Анастас Іванович Мікоян:
«У перші дні після смерті товариша Сталіна він виступав проти культу особи... Берія хотів підірвати культ особи товариша Сталіна.»
(РДАНІ, Фонд 2. Опис 1. Справа 45. Стенограма липневого пленуму. Вечірнє засідання 3 липня 1953. Опубліковано: Вісті ЦК КПРС. — 1991. — № 1–2)
Це ж треба бути таким гадом! Культ особи товариша Сталіна хотів підірвати! Та за це розстріляти його мало!
В останній день роботи ЦК КПРС ухвалив постанову:
«...Останнім часом Берія настільки розперезався, що під прапором боротьби з недоліками та перегинами в колгоспному будівництві у країнах народної демократії та НДР у нього стали відверто виявлятися антиколгоспні погляди, аж до пропозиції про розпуск колгоспів у цих країнах. У світлі викритих злочинів Берії стає зрозумілим, що він схилився до ворожих позицій і стосовно колгоспного ладу СРСР.»
(С. 370)
Оцінимо хоча б дві ці пропозиції. Берія не пропонував розпустити колгоспи у Радянському Союзі. Проте Берія дуже критично ставився до насильницького перенесення нашого сумного досвіду на сільське господарство Польщі та Східної Німеччини, Чехословаччини та Албанії, Болгарії, Угорщини, Румунії. Пильні товариші вчасно схаменулися: але ж він і наші колгоспи недолюблює! Ось тут Жуков Берію і заарештував!
Особистий внесок Жукова в збереження рабства в нашій країні до нині гідно не оцінено. Більшість населення Радянського Союзу в той час жила в сільській місцевості. Усе сільське населення ще на початку 1930-х років було насильно загнане в колгоспи. Хто чинив опір — тих убивали. Мільйонами. У колгоспах грошей за роботу не платили. Замість грошей у відомість уписували палички. Паспорти колгоспникам мати — зась: щоб не розбіглися. Більшість населення країни у ті часи взагалі жодних особистих документів не мала. Тобто більшість населення країни громадянами власної країни не були.
Хрущов і Жуков мріяли не тільки російських і українських, білоруських і литовських, естонських і латиських, узбецьких і таджицьких мужиків тримати в рабстві, а й поширити цю систему на всі країни Європи, які Червона Армія звільнила від «коричневої чуми».
Улітку 1953 року Берія проти рабства в нашій країні ще не виступав. Однак у таких намірах було запідозрено. І вчасно знешкоджено.
4
Кріпак означає закріплений, тобто такий, який не може піти з власної волі.
Нам кажуть, що радянський колгоспник різнився з кріпаком тим, що колгоспника не можна було продати. Правильно. Однак кріпаки до 1861 року були чотирьох категорій: поміщицькі, заводські, монастирські й казенні. Поміщицьких продавали й купували. Заборони на продаж заводських, монастирських і казенних не було. Проте їх не продавали з багатьох причин.
