Давня історія України (в трьох томах). Том 1: Первісне суспільство

Рис. 17. Сцена полювання на мамонта мешканців північної зони.

Найважливішим елементом господарської діяльності пізньопалеолітичної людини було виготовлення знарядь праці. Вже в кінці раннього палеоліту в комплексах мустьєрських індустрій зароджується призматична техніка розщеплення кременя, яка дала можливість якісно покращити оснащення мисливських колективів знаряддями, розширивши передусім асортимент знарядь праці, що призвело до підвищення продуктивності мисливсько-збиральницького господарства.

Рис. 18. Сцена полювання на бізонів мешканців південної зони.

Одним із основних засобів реконструкції первісної технології є експериментальна археологія, яка дає змогу моделювати виробничі процеси та виявляти чисельні якісні та кількісні параметри. Експериментально встановлено велике значення правильного вибору сировини для подальшої обробки. Найважчими для обробки є гальки кулеподібної та яйцеподібної форм. На них немає зручних для нанесення удару ділянок, оскільки кожна ділянка їхньої поверхні становить частину сфери. На відміну від них гальки овально-сплощеної форми легко оббиваються і зручні для виготовлення як найпростіших рубальних знарядь, так і для відколювання заготовок.

Велику роль відігравали точність удару та розрахунок його сили. Якщо перший удар не давав очікуваного результату — зняття відколу, то всі наступні удари в цю точку були вже не ефективні, оскільки утворювали в нуклеусі систему випадкових тріщин, що зводило зусилля майстра нанівець.

Діапазон силової дії на камінь, що оброблявся, був дуже великий. Залежно від трудової операції прикладене зусилля змінюється від 1000 кг при розколюванні великих конкрецій гірської породи до найлегшого постукування при ударному ретушуванні[25].

Найбільш оптимальною формою нуклеусу, яка виникла до пізнього палеоліту, є призматичний нуклеус, який давав можливість одержувати серію стандартизованих пластинчастих заготовок з високим рівнем економії витрати сировинного матеріалу. Розповсюдження техніки призматичного відколювання виявилося можливим завдяки застосуванню посередників при ударній техніці. Посередник забезпечував високу точність та необхідний кут прикладення сили в точку удару. Посередники виготовлялися з роту і кістки. Подальшим етапом був розвиток техніки віджиму, яка використовувалася як для одержання заготовок, так і для ретушування. В процесі останнього, що виникло в ранньому палеоліті, утворювалося зусилля в 2—150 кг. Віджимниками служили необроблені уламки каменю, відколи та кам’яні знаряддя іншого спеціального призначення, наприклад скребачки.

В палеоліті виникла також техніка пікетажу (ударно-точкова техніка обробки каменю), яка використовувалася під час видовбування кам’яних жирових ламп. Ця техніка більш придатна при обробці каменю зернистої або аморфної структури (гнейс, сланець, пісковик).