Давня історія України (в трьох томах). Том 1: Первісне суспільство
- Автор: Коллектив авторов, Толочко Пётр Петрович
- Год: 1997
- Язык: украинский
- Год: Наукова думка
- ISBN: 966000103
- Жанр: История
Электронная книга - «Давня історія України (в трьох томах). Том 1: Первісне суспільство». Краткое содержание книги:
Для істориків, археологів, антропологів, усіх, хто цікавиться історією нашої землі.
В обмежених масштабах застосовувалися пиляння і шліфування каменю, які одержали широке розповсюдження в неолітичну добу.
На виробничих центрах виявляються також ділянки косторізного виробництва, наприклад в Межирічах простежено процес розчленування щелепи росомахи з наступним вирізанням ікол для виготовлення підвісок. Обробці піддавалися практично всі види кісток, зуби (особливо ікла та різці), роги, бивні. Великий інтерес в цьому плані становлять імітації підвісок із атрофованих ікол північного оленя, які зроблені з бивня мамонта. Під час обробки кістки і рогу раціонально використовувались природні властивості і форма матеріалу з метою економії зусиль при його обробці. Молоткоподібні та кайлоподібні знаряддя виготовлялися з рогу північного оленя із збереженням його відростків. Великі ребра мамонтів при загостренні їхніх кінців давали копальні знаряддя типу кайла або мотики, які можливо було використовувати без держака. Ті ж самі ребра з вирізаними по краях пазами були основою для оснащення їх крем’яними вкладишами, внаслідок чого утворювалися своєрідні великі поздовжні ножі, властиві для Подністров’я. Великі клиноподібні знаряддя із стінок трубчастих кісток мамонта використовувалися для зняття шкір із забитих тварин. Розрізані по діагоналі трубчасті кістки зайця або песця давали одразу дві проколки з природними упорами на епіфізах.
Залежно від наявної кісткової сировини, що зумовлено природним оточенням, одні й ті самі типи виробів виготовлялися з різних матеріалів. Кістяні наконечники в степовій зоні виготовлялися із стінок трубчастих кісток бізона (Амвросіївка), а в північній зоні — з бивня мамонта (Мізин, Межиріч). У Подністров’ї, де в другій половині пізнього палеоліту вагоме місце в мисливській здобичі займає північний олень, поряд з наконечниками з бивня трапляються наконечники з рогу північного оленя (Молодово V, Кормань IV). Пластини слонової кістки, які сколювалися з бивнів мамонта, інколи не використовувалися одразу, а зберігалися у ямках-сховищах, як це робилося і з крем’яною сировиною (Чулатово І).
У різні історичні епохи потреба в різних видах сировини значною мірою змінювалась. Для пізньопалеолітичної епохи не існувало проблеми добування сировини. Основна маса сировинних ресурсів видобувалася в місцях існування. Навіть такий, на перший погляд, екзотичний матеріал, як бурштин, з якого робили прикраси типу намиста, підвісок, інколи — стилізовані скульптурки жінок (Добранічівка), видобувався в Середньому Подніпров’ї з олігоценових піщаних відкладів. Виходи цих відкладів були в районі розташування поселень або поблизу від них (Кирилівська, Чулатово II, Мізин, Добранічівка, Межиріч, Осокорівка, Кайстрова Балка). Водночас деякі матеріали містилися порівняно далеко від споживача. Наприклад, гірський кришталь, який поряд з кременем зрідка використовувався для виготовлення знарядь (Добранічівка, Межиріч, Довгиничі, Атаки). Його місцезнаходження відмічено в районі Сміли Черкаської області, на Житомирщині, в Донбасі (Нагольний Кряж). Від Добранічівки, наприклад, ці пункти розташовувалися на відстані відповідно 150, 300, 500 км.
Виходи викопних морських мушель, які використовувалися для прикрас, розташовані в Нижньому Подніпров’ї (особливо в районі Нікополя), на Південному березі Криму і північному узбережжі Азовського моря. Ці мушлі знаходять на поселеннях не лише поблизу їхніх виходів (Сюрень І, Амвросіївка, Осокорівка І, Кайстрова Балка, Дубова Балка), а й у басейні Дніпра, аж до його верхньої течії (Межиріч, Мізин, Тимонівка І, Єлисеєвичі). Знайдено їх також на Волині (Городок III) і у Подністров’ї (Молодово V, Лисичники).
Широко використовувалася вохра, здебільшого місцевого походження, хоча інколи її доставляли з віддалених районів: наприклад, у Новгород-Сіверський — з Харківщини, а в Межиріч — з Криворізького басейну, що на відстані 160—250 км.
Аналізуючи проблему взаємовідношення природи і суспільства в кам’яному віці, звичайно виходять з того, що господарська діяльність суспільства здійснювалася в умовах динамічної рівноваги з природою, при умові збереження її відтворюючих можливостей. Той же самий рівновісний стан привласнюючого господарства фіксується також етнографічною наукою. Наводяться відомості й про те, що такий спосіб господарювання підкріплюється і регулюється системою правових та ідеологічних норм і табу. Більше того, граничний рівень розвитку господарства передбачає забезпечення стабільності екосистеми навіть у випадках найгірших умов, які можуть складатися в даній природній зоні. Тому чисельність мисливців-збирачів в звичайних умовах не перевищує 20—50 відсотків від можливої.