Давня історія України (в трьох томах). Том 1: Первісне суспільство

Рис. 15. Реконструкція загального вигляду поселення Межиріч.

Життя первісної громади можна розглядати в трьох просторових площинах: всередині житла, господарсько-побутового комплексу; за його межами на території поселення; і нарешті, поза поселенням, серед мисливських угідь. Найдоступніші для вивчення перші два рівні — у межах господарсько-побутового комплексу та поселення. На території поселення життя проходить в господарсько-побутових комплексах. Тут у виробничих центрах відокремлені ділянки виготовлення кам’яних знарядь, де можна простежити послідовні етапи розщеплення кам’яної сировини і обробки заготовок аж до завершення виготовлення кам’яних знарядь: скребачок, різців, вкладенів для складених знарядь, вістрів, ножеподібних пластин, які використовувалися без допоміжної обробки та ін.

Біля жител інколи фіксуються ділянки, які визначаються як місця білування здобичі. Безумовно, можна говорити про це стосовно хутряного промислу. Лапки зайців в анатомічному порядку, кістяки песців свідчать про білування і часткове використання туш хутряних звірів.

Однак більшість кісток, особливо великих тварин, міститься в ямах, які широко використовувалися в господарстві палеолітичної людини. Вони мали різне призначення і тому розрізняються місцеположенням, розмірами, формою, конструктивними елементами.

В підлозі жител викопувалися невеличкі ями-сховища побутових і культових предметів, а також кухонні ями, де запікалась їжа.

Ями за межами жител на території господарсько-побутових комплексів можна розділити на три основні групи: ями-сховища, ями виробничого призначення, ями для покидьків.

Ями-сховища звичайно мали казаноподібну форму, розмірами до 2 м у поперечнику і 1 м в глибину. Вони були призначені для зберігання м’яса і кісток. Привертають увагу ями, дуже щільно забиті кістками, що свідчить про те, що в них зберігалися саме кістки без м’яса.

У верхній частині ям-сховищ іноді простежується горизонт відсортованих кісток, які можна інтерпретувати як залишки перекриття. Можливо, саме залишками перекриття є великі бивні, що розміщувалися по краях деяких ям. Якщо підняти середню частину такого бивня, то своїми кінцями він буде опиратися на краї ями, створюючи опорну арку над її центральною частиною.

Ями іншого типу межують з виробничими центрами. Вони більші за площею (до 2,5—3 м у поперечнику), але неглибокі (до 0,5 м). Форма перетину лінзоподібна. Культурний шар виробничого центру поступово переходить у культурний шар ями. За складом знахідок ці ями також подібні до виробничих центрів: попіл, відходи виробництва кістяних та кам’яних знарядь, кухонні рештки, інколи камені, які використовувалися в виробничих цілях як наковальні, відбійники, розтирачі. Найімовірніше, що ці заглиблення були основою жител легкої конструкції, які використовувалися влітку.

Ями для покидьків мають несталі форми. Інколи для цієї мети слугували заглиблини на рівні давньої поверхні природного походження. Вони заповнені прошарками побутових покидьків, попелу і кісток. Між цими прошарками трапляються шари стерильного ґрунту (супіщаного), принесеного водотоками.

Частина запасу кісток збереглася у вигляді округлих куп на території поселення. Серед них трапляються групи відсортованих кісток, наприклад, епіфізів трубчастих кісток кінцівок мамонтів як заготовки для світильників.

Останніми роками, завдяки впровадженню в практику археологічних досліджень нових наукових методик і передусім вивченню планіграфії культурних решток на площі поселень, вдалося конкретизувати організацію побуту і виробничого процесу первісної громади. На деяких поселеннях повністю реконструйована виробничо-побутова обстановка: визначені місця обробки та розщеплення кременя, виготовлення знарядь і одягу, білування тварин, приготування їжі, проведення обрядово-театралізованих свят.