Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » Античная литература » Анабазис. Похід 10000 еллінів
Анабазис. Похід 10000 еллінів - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Анабазис. Похід 10000 еллінів

Электронная книга - «Анабазис. Похід 10000 еллінів». Краткое содержание книги:

«Анабазис» — один з найпопулярніших творів античності. Його автор — Ксенофонт (нар. прибл. 427 р. до н. е.) — був учасником подій, про які йдеться у книзі. Наймані загони, які складалися з еллінів, вирушили в похід (403 р.) разом з військом Кіра, який вирішив скинути з престолу перського царя і свого старшого брата Артаксеркса і заволодіти царством. Проте у битві під Кунаксами Кір був убитий, а його перське військо почасти розбіглося, почасти перейшло на бік царя. В основі сюжету «Анабазису» — розповідь про те, що сталося з еллінами і як розвивалися події далі.
1 ... 33 34 35 36 37 38 39 40 41 ... 50
Перейти на страницу:

/13/ Ксенофонт же радився з тими, хто залишився, про те, яким чином здійснювати похід, вважаючи при цьому, що безпечніше вирушати спільно, а не йти кожному поодинці на власний страх і ризик. Але Неон переконав його робити похід окремо, бо він чув від Хірісофа, нібито правитель Візантія[248], Клеандр має прибути з трієрами в бухту Кальпу. /14/ Він дав йому цю пораду з тією метою, щоб вони самі і їхні солдати могли відплисти на трієрах, не думаючи про інших. А Хірісоф, розчарований і роздратований на солдатів, не забороняв Ксенофонтові діяти на власний розсуд. /15/ Ксенофонт вирішив було відплисти сам без війська, але коли він приніс жертву Гераклові-Провідникові і запитав його, що краще: вирушати із тими солдатами, які залишилися в нього, чи окремо від них, то бог на жертвах дав указівку ітим із солдатами. /16/ Тож військо розпалося на три частини: аркадці й ахейці, числом понад 4000, всі гопліти; близько 1400 гоплітів і 500 пелтастів фракійців, які служили у Клеарха, під командою Хірісофа; і близько 1700 гоплітів і приблизно 300 пелтастів під командою Ксенофонта. Кіннота була лише у Ксенофонта, а саме 40 вершників.

/17/ Аркадці, діставши кораблі у гераклейців, відпливли першими, щоб несподівано напасти на віфінців[249] і захопити якомога більше здобичі. Вони висадилися у бухті Кальпі [розташованій приблизно у середині Фракії]. /18/ Хірісоф також одразу ж вирушив із самого міста гераклейців суходолом через цю країну. Коли ж він увійшов у Фракію, то пішов уздовж берега моря, тому що захворів. /19/ А Ксенофонт, діставши кораблі, висадився на кордоні Фракії й області гераклейців і пішов углиб країни.

Розділ З

/1/ [Яким чином звільнили Хірісофа від обов’язків командувача і як еллінське військо розпалося на частини, мовлено вище]

/2/ Відокремившись, загони діяли таким чином.

Аркадці, висадившись уночі в Кальпійській бухті, попрямували до найближчих сіл, які знаходилися на відстані приблизно 30 стадій від моря. На світанку кожний стратег повів свій лох в одне із сіл; а на ті села, які здавалися більшими, стратеги повели по два лохи одразу. /3/ Вони домовилися щодо пагорба, який мав слугувати збірним пунктом; напад був несподіваним, і аркадці захопили велику кількість рабів і забрали чимало дрібної худоби. /4/ Але фракійці, порозбігавшись, зібралися знову. А повтікало їх багато: легкоозброєні, вони услизали з рук гоплітів. Утворивши бойові загони, вони напали спершу на лох Мікрета, одного з аркадських стратегів, який уже прямував до умовленого місця з багатою здобиччю. /5/ Якийсь час елліни йшли відбиваючись, але у проході через ущелину вороги розбили їх, до того ж вони вбили і самого Мікрета, а також усіх інших стратегів. З іншого лоха, яким командували десять стратегів, а саме Хегесандрового, уціліло лише вісім чоловік; врятувався і сам Хегесандр.

/6/ А решта лохів з’єдналася, досягши пагорба — одні з труднощами, інші без якихось зусиль. Фракійці, підбадьорені успіхами, почали гучно скликати один одного і вночі зібралися у великій кількості. З настанням ранку вони оточили пагорб, на якому розташувалися елліни. У них було багато кінноти і пелтастів, причому невпинно прибували все нові й нові загони. /7/ Вони без страху нападали на гоплітів, бо ж в еллінів не було жодного лучника, списника[250] або вершника. Вороги підбігали впритул і влаштовували набіги кіннотою, метали списи, а коли елліни нападали на них, вони швидко відбігали, і їх замінювали інші. /8/ Тому в еллінів виявилося багато поранених, натомість супротивник не зазнав ніякої шкоди. Елліни не могли піти з пагорба, і зрештою фракійці відрізали їм доступ до води. /9/ Опинившись у безвиході, елліни стали вести мову про перемир’я. В усьому іншому фракійці пристали до їхніх умов, але відмовилися на вимогу еллінів давати їм заручників, тому становище не змінилося.

/10/ А Хірісоф, спокійно рухаючись вздовж берега моря, прибув у бухту Кальпу.

Ксенофонт здійснив похід по внутрішній області країни, а його кіннотники поскакали вперед і зустріли по дорозі якихось послів. Їх привели до Ксенофонта, і він запитав, чи не відомо їм що-небудь про інше еллінське військо. /11/ Вони розповіли про всі події і передали, що на цей час елліни оточені на пагорбі, а фракійці замкнули їх у кільце. Тоді Ксенофонт звелів приставити до послів посилену охорону, щоб вони, у разі необхідності, могли слугувати провідниками. Розставивши пости, він зібрав солдатів і сказав:

/12/ «Воїни, одна частина аркадців загинула, інша ж перебуває в оточенні на якомусь пагорбі. У разі їхньої загибелі, як я гадаю, і для нас немає рятунку, бо ворогів багато, до того ж вони набралися зухвальства. /13/ Тому нам слід чим швидше поквапитися на допомогу аркадцям, і, якщо вони ще живі, спільними зусиллями дати відсіч; а то ми залишимося віч-на-віч з небезпекою. /14/ Звідси нам нікуди податися, — сказав він, — бо ж зворотний шлях на Гераклею довгий. Так само довгий шлях і до Хрисополя, вороги ж поряд. До Кальпійської бухти, де, найімовірніше, перебуває Хірісоф, якщо з ним усе гаразд, найлегше дійти. Щоправда, там немає кораблів, на яких ми могли б відплисти, а на той випадок, коли б нам довелося залишатися там, у нас не вистачить продовольства бодай на один день. /15/ Крім того, якщо загинуть ті, що оточені на пагорбі, тоді нам, з’єднаним лише з військом одного Хірісофа, важче буде долати небезпеки, ніж коли б ми всі, в тому числі й аркадці, з’єдналися і спільно подбали про наш рятунок. Тож рушаймо і думаймо про те, що нам доведеться полягти із славою або здобути перемогу і визволити стількох еллінів. /16/ Отак бог дає урок, коли бажає покарати пихатих людей, які поводяться зарозуміло, а нас, що радимося з ним з приводу будь-якої справи, дає можливість показати, що ми розважливіші. Тож збираймося і уважно виконуймо накази. /17/ Сьогодні ми йтимемо вперед доти, доки, на нашу думку, не настане час для обіду, і тоді станемо табором. А тим часом Тімасій з вершниками нехай поскаче вперед і, не гублячи нас з очей, розвідуватиме місцевість, щоб ніщо не пройшло повз нашу увагу».

/18/ Сказавши ці слова, Ксенофонт повів військо. Він вислав на фланги й на висоти дуже вправних пелтастів для того, щоб ті сповіщали його, якщо завважать що-небудь, і звелів їм палити все займисте, що трапиться на шляху. /19/ Палили вершники, розсіявшись навсібіч на таку відстань, звідки добре було видно військо; палили все піддатливе для підпалу і пелтасти, які рухалися по вершинах паралельно війську; палило також і саме військо, якщо воно помічало на шляху щось залишене поза увагою. Тож, здавалося, вся місцевість палахкотіла, наче насувається величезне військо. /20/ Коли настала обідня пора, вони розбили табір. Вийшовши на пагорб, вони побачили вогнища ворогів на відстані приблизно 40 стадій і самі розвели багато вогнищ. /21/ Похапцем поївши, елліни, згідно з наказом, погасили всі вогнища. Вночі вони відпочивали, а на світанку помолилися богам, вишикувалися в бойовий лад і якомога швидше вирушили на бій. /22/ Тімасій з вершниками, маючи із собою провідників, поскакав уперед і потай пробрався до пагорба, де вороги оточили еллінів. Але вони не застали тут ані еллінського, ані ворожого війська [про що вони повідомили Ксенофонтові і його загонові], а тільки старих жінок, чоловіків, багато дрібної худоби і покинутих тут биків. /23/ Спершу вони не могли збагнути, що трапилося, але згодом дізналися від залишених, що фракійці відійшли напередодні увечері, пішли, за їхніми словами, й елліни, але куди саме, невідомо.

вернуться

248

Візантій — грецька колонія, заснована, ймовірно, дорійцями у середині VI ст. на європейському березі Боспора (суч. Стамбул).

вернуться

249

Віфінці — племена, що, згідно з античною традицією, прийшли з європейської Фракії й оселилися у північно-західній області Малої Азії.

вернуться

250

Метальники дротиків.

1 ... 33 34 35 36 37 38 39 40 41 ... 50
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)