Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » Античная литература » Анабазис. Похід 10000 еллінів
Анабазис. Похід 10000 еллінів - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Анабазис. Похід 10000 еллінів

Электронная книга - «Анабазис. Похід 10000 еллінів». Краткое содержание книги:

«Анабазис» — один з найпопулярніших творів античності. Його автор — Ксенофонт (нар. прибл. 427 р. до н. е.) — був учасником подій, про які йдеться у книзі. Наймані загони, які складалися з еллінів, вирушили в похід (403 р.) разом з військом Кіра, який вирішив скинути з престолу перського царя і свого старшого брата Артаксеркса і заволодіти царством. Проте у битві під Кунаксами Кір був убитий, а його перське військо почасти розбіглося, почасти перейшло на бік царя. В основі сюжету «Анабазису» — розповідь про те, що сталося з еллінами і як розвивалися події далі.
1 ... 31 32 33 34 35 36 37 38 39 ... 50
Перейти на страницу:

/12/ Тут усі стали кричати, що Ксенофонт ще мало його бив. А Ксенофонт звелів й іншим покривдженим розказати, за що кожен з них діставав удари. /13/ Оскільки ніхто не виступив, то він сам сказав: «Солдати, я не заперечую того, що бив людей через їхній непослух — бив тих, хто ховався за спинами слухняних солдатів, порушуючи лави, коли ви йшли в строю і билися, де тільки виникала потреба, і хто біг чимдужч уперед, аби награбувати й поживитися більше вас. Якби всі ми чинили так само, то всі б загинули. /14/ Я також бив і змушував іти вперед і деяких ледарів, які не хотіли зводитися з місця й очікували появи ворога. Я сам одного разу у ту сувору зиму, піджидаючи солдатів, котрі споряджалися в похід, лежав тривалий час у снігу і переконався, як несила було вставати, бо ж ледве ворушив пальцями. /15/ Тому переконавшись на власному досвіді, я підганяв кожного, хто у ту мить сидів, впавши у лінощі, бо ж рухаючись і розминаючись, відчуваєш якесь тепло і наснагу у тілі, а в того, хто лежав, не ворушачись, холоне кров, відморожуються пальці, — багато хто з вас, як вам відомо, це спізнали на власній шкурі. /16/ Хтозна, можливо, котрогось із солдатів, який відставав через недбалість і заважав передовим загонам та ар’єргардові просуватися вперед, я вдаряв кулаком, щоб вороги не вбили його списом у спину. /17/ Атож, і нині вони цілі і здорові, і дозволяють собі осуджувати мене лише за те, що їх трохи карали, і то небезпідставно, але коли б вони потрапили до рук ворога, то хіба вони, зазнавши найбільших тортур, могли б на когось скаржитися?»

/18/ «Моя мова звичайна, — провадив Ксенофонт, — якщо я покарав когось задля його рятунку, то згоден бути покараним достоту як цього заслуговують батьки від синів і вчителі від учнів. Адже і лікарі завдають болю і роблять розтин задля здоров’я недужої людини. /19/ А якщо ви міркуєте, ніби я це робив від свого жорстокосердо, то не забувайте, що нині, дякуючи богам, я почуваюся ще впевненіше і сміливіше, аніж тоді, і п’ю більше вина, і все ж нікого не б’ю, тому що бачу вас у цілковитій безпеці. /20/ Хіба вам не відомо, що кожного разу, коли здіймається буря і накочуються хвилі, капітан корабля[230] лютює за найменший порух на тих, хто перебуває на носі корабля, а керманич — на тих, хто перебуває на кормі? Адже в таку негоду щонайменший недогляд може спричинитися до загибелі, і ви самі підтвердили слушність моїх дій, бо ж ви тоді стояли як очевидці, тримаючи в руках мечі, а не камінці для голосування[231], і мали нагоду заступитися за тих, кого я бив. Але, клянусь Зевсом, ви не квапилися на поміч і не бажали разом зі мною карати неслухняних. /22/ А відтак ви потураєте нині зловмисникам і свавільним людом з вашого середовища».

«Якщо ж добре придивитися, то — я в цьому певен — ви пересвідчитеся, що ці зухвальці і тоді заподіювали найбільшої шкоди власним боягузтвом. /23/ Кулачний боєць, фессалієць Боїск, відмовлявся тоді нести щита, виправдовуючись тим, що він утомлений, а нині ж, як я чую, вже роздягнув не одного котіорітця. /24/ Тож коли ви розважливі люди, то зробіть йому протилежне тому, що чинять із псами: злих псів удень прив’язують, а на ніч відпускають, а його слід прив’язати на ніч, а вдень відпускати».

/25/ «Однак мене дивує, — сказав Ксенофонт, — що коли хто-небудь із вас мною невдоволений, він пам’ятає про це і не мовчить. А якщо я рятував декого від морозу, чи захищав від ворога, чи допомагав геть знесиленій або безпорадній людині, то про це не згадує ніхто, як і про похвали за безкорисливий учинок чи про посильні винагороди хоробрим солдатам — про ці речі ви не пам’ятаєте. А воно ж краще, похвальніше і приємніше пам’ятати добро, а не зло».

Відтак усі встали, і почали пригадувати його добродійства і завдяки цьому у війську був відновлений лад.

Книга VI

Розділ 1

/1/ З тих пір, перебуваючи в цих місцях, одна частина еллінів жила ринком, інша ж робила набіги в Пафлагонію. А пафлагонці, своєю чергою, дуже часто нападали на тих солдатів, які бродили далеко від табору, і намагалися шкодити тим, хто проживав поза табором. /2/ Тому стосунки між еллінами й пафлагонцями стали вкрай ворожими. А Корила, на той час правитель у пафлагонців, відрядив до еллінів послів із кіньми і розкішним вбранням, і ті заявили, що Корила ладен не кривдити еллінів, аби лишень і елліни не шкодили пафлагонцям. /3/ Стратеги відповіли, що з приводу цього вони порадяться з військом, а тим часом прийняли послів як своїх гостей, запросивши й інших осіб, на їхню думку, найдостойніших.

/4/ Принісши у жертву захоплених у ворога волів та іншу худобу, вони влаштували бучний бенкет, розлігшись на похідних клінах[232] і пили з рогових чаш, які були у вжитку в тій країні. /5/ Після узливання і співання пеану першими виступили фракійці і стали танцювати із зброєю в руках під звуки флейт, причому вони високо і легко підстрибували і махали при цьому кинджалами. Насамкінець один із них ударив іншого і всім видалося, начебто той убитий: насправді він упав вдавано і то з неабияким хистом. Пафлагонці зчинили галас. /6/ Переможець, знявши обладунки з переможеного, пішов, наспівуючи «сіталку»[233], інші ж фракійці винесли поваленого наче мертвого; насправді ж він аніскільки не постраждав. /7/ Після цього виступили еніани й магнето[234] і завели танок — так звану карпею[235]. /8/ Цей танець полягає в тому, що один із танцівників кладе біля себе зброю і потім починає сіяти й орати, часто озираючись, ніби чогось боїться. А тим часом підкрадається розбійник. Помітивши його, орач хапається за зброю, іде йому назустріч і б'ється з ним за впряжених волів. Вони виконували це в такт під звуки флейти. Насамкінець розбійник зв’язав орача й повів його разом з волами; іноді ж орач зв’язує розбійника, і в такому разі він впрягає останнього разом з волами і поганяє ним, зв’язавши йому руки на спині. /9/ Потім виступив мідієць з плетеним щитом в кожній руці і пустився у танок, то зображуючи битву з двома супротивниками, то орудуючи обома щитами супроти одного ворога; він кружляв і стрибав із щитами в руках, хизуючись майстерністю. /10/ Під кінець він виконав перський танець, вдаряючи щитами один об одного, навприсядки і випростуючись[236], і все це він виконав у такт під звуки флейти. /11/ Після нього виступили мантінейці й інші аркадці в розкішних обладунках. Вони рухалися в такт військового маршу під звуки флейти, співали пеан і танцювали, як це робиться під час священної ходи[237]. Глядачі пафлагонці дивувалися з того, що всі ці танці виконуються зі зброєю в руках. /12/ Тоді один мідієць, завваживши їхній подив, вмовив одного аркадця вивести вичепурену танцівницю, давши їй легкий щит. Вона чудово виконала танець «пірріхій»[238]. /13/ Тут пролунали бурхливі оплески, і пафлагонці запитали, чи, бува, в еллінів не беруть участі в боях і жінки. Елліни відповіли, що ці ж самі жінки і змусили царя до втечі з табору. Так закінчилася ця ніч.

/14/ Наступного дня стратеги привели послів до війська, і солдати постановили не коїти нічого лихого один одному. Відтак посли пішли. Елліни ж, маючи достатньо кораблів, сіли у них і пливли цілодобово з попутним вітром, тримаючись Пафлагонії ліворуч. /15/ Наступного дня вони прибули в Сінопу і кинули якір в Арміні Сінопській. Сінопці живуть у країні пафлагонців, а самі вони мілетські колоністи. Вони надіслали еллінам подарунки на знак гостинності: 3000 медімнів ячменю і 1500 керамій вина[239].

/16/ Сюди ж прибув нарешті й Хірісоф з трієрами. Солдати сподівалися, що він привезе їм що-небудь із собою, але він нічого не привіз, а лише оголосив, що наварх Анаксібій та інші хвалять їх і Анаксібій обіцяє їм платню, коли вони покинуть Понт. /17/ В Арміні солдати пробули п'ять днів.

вернуться

230

Начальник веслярів давав сигнал до початку і кінця веслування і стежив за його швидкістю, перебуваючи на носу корабля.

вернуться

231

У греків голосування відбувалося з допомогою камінців або глиняних черепків, які вкидалися в урни.

вернуться

232

Кліна — ложе.

вернуться

233

Бойова фракійська пісня, пов’язана з іменем знаменитого фракійського царя Сіталка, який царював у другій половині 5 ст.

вернуться

234

Народність у Фессалії.

вернуться

235

Танець кількох племен Малої Азії.

вернуться

236

Згідно із свідченням деяких джерел (Поллукс та ін.) під час виконання перського танцю танцівник то присідав, то випростувався на весь зріст.

вернуться

237

Священні процесії, учасники яких співали пеан і водночас зображали його зміст у танцях.

вернуться

238

Військовий танець, який був популярним у Греції. Він виконувався зі зброєю в руках.

вернуться

239

Медімн — міра сипучих тіл, аттіцький медімн дорівнював приблизно 52,5 л. Керамій — глиняна посудина, місткість якої близько 2 відер.

1 ... 31 32 33 34 35 36 37 38 39 ... 50
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)