Голі чи покриті: Світова історія одягання та оголення
- Автор: Схіппер Мінеке
- Год: 2021
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Анетти Антоненко
- ISBN: 978-617-7654-18-5
- Жанр: История
Электронная книга - «Голі чи покриті: Світова історія одягання та оголення». Краткое содержание книги:
Для широкого кола читачів.
Символи хтивості, непорочності та цнотливості можна побачити також на зображеннях пізнього Середньовіччя. Сито стало символом непорочності завдяки римській історії про діву Туччію – жрицю богині Вести на римському форумі. Її звинуватили в розпусті й винесли смертельний вирок за ганебний учинок весталки. На щастя, богиня володіла фантастичним умінням демонструвати непорочність перед своїми служницями. У Національній лондонській галереї доказом непорочності слугує полотно італійського художника доби Ренесансу Джовані Батіста Мороні (бл. 1555 р.). На картині непорочна діва Туччія щедро показує своє тіло: оголені руки, плечі, груди та гомілки. Проте її права нога в сандалі багатозначно впирається об камінь, на якому вигравіювано латинську мудрість: «Непорочність постає з темної хмари безчестя». Туччія тримає на коліні повне сито води, непорочність цієї надзвичайної діви така «водонепроникна», що навіть вода не тікає крізь діри. На іншій картині сито у жінки має таке саме символічне значення: існує ціла низка полотен кінця шістнадцятого століття, на яких зображене сито – символ чистоти Діви-Королеви Єлизавети I (мал. 14–15 кольор. вкладки).
Непорочності від жінок і дівчат вимагали не лише в Європі, цьому приділяли значну увагу й в інших частинах світу. Наприклад, у Китаї «голодну смерть не вважали за велике горе, на відміну від заплямованої чесноти» – принаймні про таке свідчать розповіді. Дівчину не мав бачити оголеною ніхто, крім її чоловіка. Це правило діяло і в тих випадках, коли погляд стороннього зупинявся на невинній діві того фатального моменту, коли вона, наприклад, скидала одяг у саду батьків і збиралася шукати у ставку віяло, котре впало у воду. Мотив оголеної дівчини, яка випадково стає об’єктом споглядання незнайомця, набув особливої популярності в одній країні, де
…понад три тисячоліття її історії китайські чоловіки і жінки, що належали до вищого класу, мусили цілий день носити на собі одяг: і вдома, і поза ним. У давній китайській філософії бути повністю одягненим відповідно до загальноприйнятих приписів – умова реалізації цілісної людини: варвари татуювали свою шкіру, а от китайці напинали на себе багато візерунчастого одягу112.
Того, кого уздріли оголеним, покривали великою ганьбою. Перед стратою зі злочинців знімали одежу, щоб додатково поглумитися над їхньою людською гідністю.
Упродовж життя з титулом принцеси, як відає історія, Ґуаньїнь, згодом відома як буддійське божество розради й милосердя, довела до сказу батька-імператора, який не мав сина, відмовившись виходити заміж. Дівчина хотіла стати буддійською черницею і врятувати власну душу. Вона довела батька до такого відчаю, що її, оголену, із зав’язаними руками, ніби якусь яру злочинницю, виставили перед судом так, що кожен міг розглядати оголене тіло Ґуаньїнь. Однак навіть таке страшне приниження не змінило її наміру. Вона була чиста непорочна діва. Урешті-решт дівчину стратили, а згодом визнали божеством113. Божество Ґуаньїнь милосердне й великодушне, захищає від небезпеки, до нього часто звертаються у Східній Азії (мал. 16 кольор. вкладки).
Про доброчесних жінок, що відмовлялися від плотських утіх, вели зразковий аскетичний штиб життя й ставали святими – такі історії були не менш популярні в західних переказах. Подібним прикладом слугує свята Агнеса, що померла приблизно в 305 році. Тринадцятилітньою дівчинкою її присвятили римським богам. Проте Агнеса похрестилася в храмі Мінерви, богині розуму та мудрості, і відмовилась одружуватися. Дівчинка пояснила, що вона вже заручена з Ісусом Христом.
Римський префект, син якого був закоханий в Агнесу, намагався насильно видати її заміж. Коли Агнеса знову категорично відмовилася, чоловік підіслав до неї сутенерів, які роздягнули бідолашну і потягнули із собою до борделю. Вони торкалися тіла дівчини й обрізали її волосся, буцімто вона – повія. У цю ж мить Бог дозволив волоссю дівчини вирости за лічені хвилини й приховати таким робом її голизну перед очима сторонніх. З одягом на собі чи без нього Агнеса залишилася зразком дівочої невинності, перетворивши дім розпусти на місце молитви, відтак бордель наповнився світлом. Згодом Агнесу після тривалих тортур таки зарубали мечем. На восьмий день по смерті її бачили в золотистих ризах, зі шлюбним перснем на пальці від Ісуса, а поряд – біле ягня як символ жертвоприношення Христові. Ім’я Агнеса латиною означає «ягня», а грецькою – «непорочна». Отож Агнеса стала християнською покровителькою чистоти, що піклується про дівчат, наречених і жертв зґвалтування114.