Голі чи покриті: Світова історія одягання та оголення

Попри те що всі давні філософи вихваляли чоловічий самоконт­роль, боязнь його втратити надихала суспільство на витворення нових правил. Раніше обмежені спільноти вважали геніталії збудливими та провокативними, відтак люди взялися потрохи прикривати тіло. У деяких суспільствах така тенденція виникала через те, що жінки нібито були дуже нестриманими й потребували постійного нагляду. Ця думка ще й досі актуальна, хоча досвід показує, що нав’язливе бажання «керувати» неспроможне викорінити прадавній страх116.

Кожну людину турбує невизначеність. Можу я примкнути чи мене відштовхнуть? Чи мене лаятимуть, насміхатимуться, знущатимуться з мене, і яка небезпека далі загрожуватиме моєму вразливому тілу, коли я покажу себе іншим? Схвалення й оцінювання, та хай радше будуть потрібними захопливі погляди й компліменти з боку інших і допомагатимуть нашій хиткій самооцінці. Можливо, саме з цієї причини ми часто тримаємо себе в шорах, які придумували для нас інші і в яких ми як індивіди не завжди зацікавлені.

Сором виявляють по-різному, та навіть у межах однієї культури чи релігії існують відмінні уявлення про частини людського тіла, що їх ми самі можемо показувати чи не показувати іншим. Той, хто боїться несприйняття, заздрісних чи хтивих поглядів, може надати перевагу непримітному одягові або сидіти вдома. Ті, в кого є сила, можуть впливати на інших, ставлячи за приклад власну наготу чи, навпаки, повністю обволокти себе одягом. Зашаріла скромність привертає увагу до тіла, яке ми несвідомо хотіли продемонструвати, однак мусили ховатися з міркувань доброчесності. Прикриватися одягом лише заради того, щоб слідувати добрим манерам, – міркування хибне. Історія костюма засвідчує, що людство упродовж віків робило нечувані речі з метою привернути увагу до власного тіла.