Вулиця Червоних Троянд
- Автор: Стась Анатолий Алексеевич
- Год: 1977
- Язык: украинский
- Год: "Дніпро"
- Жанр: Другие приключения
Электронная книга - «Вулиця Червоних Троянд». Краткое содержание книги:
До книги увійшли:
— З Азербайджану привіз, подарунок… Людей дійсно тут небагато: п’ять операторів, геолог, технік, шофер, куховарка, ще один інженер і я. Оце і всі робінзони. Спрацювалися ми як слід, майже рік разом, розуміємо один одного з півслова.
— Цікаво. А я, сказати правду, трохи іншим уявляв собі цей промисел, — сказав Юрій, задумливо дивлячись у вікно.
— Отже, про нашу роботу тобі відомо? — насторожився Бранюк.
— Чув лише краєм вуха, Іване. Натякнули дещо в Києві, і тільки. А я нетерплячий, ти ж знаєш. До того ж роботою керує давній друг… От і вирішив ризикнути, першим серед журналістів розпочати розвідку «володінь» інженера Бранюка. Не поспішив, — серйозно, без посмішки Юрій глянув у вічі Іванові.
Бранюк сів на ліжко, вдарив долонею по ковдрі.
— Сідай сюди. Давай закуримо.
По кімнаті попливла хмаринка диму. Кілька хвилин вони мовчали. Бранюк був зосереджений і серйозний, наче обдумував, з чого починати.
— Добре, — сказав він нарешті, — добре. Тільки домовимося так: після відрядження на Прикарпаття ти не подаєш до редакції жодного рядка. Не треба ніяких повідомлень у пресі. Зайві розмови навколо дослідів зможуть лише пошкодити нам. Розумієш?
— Але ж до тебе…
— Знаю, що хочеш сказати. Адже на промисел було офіційно відряджено кореспондента, я все одно мусив би давати йому інтерв’ю. Ти це мав на увазі? Так от. У пресі вже були опубліковані деякі теоретичні викладки моєї роботи. Повторюю — деякі. Отже, кожному, хто звернувся б до мене, я лише повторив би те, що вже друкувалося. Ні слова більше. А опубліковані відомості мають всього-на-всього інформаційний характер, і навояд чи зацікавили б вони масового читача. Та коли кореспондент, якого послали сюди, виявився Юрієм Калашником, це вже міняє справу. Тебе я познайомлю з роботою ширше. Тільки дай слово, що бесіда наша до певного часу залишиться тут, у стінах цієї кімнати.
— Коли настане цей «певний час»?
— Після закінчення промислового випробування нового методу нафтовидобутку і мого звіту Академії наук.
— Це буде скоро?
Бранюк задумливо похитав головою, тихо сказав:
— Не знаю, Юрію. Якби я знав!..
— Ясно! Вважай, що за порогом цього будинку я забуду все, про що почув від тебе.
— Навіщо забувати? — засміявся Бранюк. — У нас не таємна лабораторія за сталевими дверима. Запам’ятовуй все, що тебе цікавить, можеш навіть записну книжку не ховати. Але про нашу умову не забувай. — Інженер примружив очі, збираючись з думками, на хвилину замислився, потім різко повернувся до Калашника.
— Уяви собі таку картину: по промислах усього світу розкидані численні мертві нафтові свердловини. Життя біля них завмерло давно. Ці дорогоцінні артерії, прокладені руками людини на сотні метрів у глиб землі з такими труднощами, — стоять забуті, вони обвалюються, засипаються, зникають з економічних карт, а під ними недоторканим скарбом розливаються нафтові моря, і ніщо не може порушити їхнього спокою, примусити ожити, підняти з надр на поверхню!
У чому ж справа? Все пояснюється просто. Існує природна енергія нафтоносних пластів — це фізичний тиск підземних вод, газу. Природна енергія допомагає нам добувати рідке паливо, наче виштовхує його з піщаника на поверхню.
На жаль, сили підземні діють не безконечно. Минають роки, тиск у пласті поступово падає, його енергія згасає. Настає період, коли видобуток нафти припиняється. Але можна штучно продовжувати життя пласта, застосовуючи, як кажуть нафтовики, повторні методи видобутку. Експлуатація родовищ відновлюється, але ненадовго. Незабаром вихід нафти падає знову, хоч у глибинах залишаються похованими 50 процентів, а то й більше нафтових родовищ.
Якби вдалося підібрати ключ до нафти, що залягає в змертвілих пластах, наша країна одержала б додатково мільйони тонн пального і сировини для хімічної промисловості. Майже без затрат ми знову ввели б у дію багато свердловин. З промислів Азербайджану, Башкирії, України, Півночі, Сахаліну хлинув би новий потік «чорного золота», держава одержала б мільярдні доходи… Так, кількість залишкової нафти подекуди становить половину загальної кількості в родовищах. Ти збагнув, що це означає для економіки Союзу? Для світової економіки? Для економіки малорозвинутих країн, основним багатством яких є нафта? Я не хочу втомлювати тебе цифрами, але повір мені, вони разючі Візьмемо хоча б Іракську республіку. В 1955 році там одержали тридцять чотири мільйони тонн пального. Запаси нафти в Іраку оцінюються майже в чотири мільярди тонн. Подумай, скільки б могли добувати щороку нафти іракські промисловики, якби поруч з діючими свердловинами вони раптом відновили експлуатацію старих, згаслих пластів!..