Повна академічна збірка творів
- Автор: Сковорода Григорій Савович
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Жанр: Прочее научное
Электронная книга - «Повна академічна збірка творів». Краткое содержание книги:
213 Очевидно, це парафраза Євангелії від св. Луки 17: 21. Пор.: цртвїе вжїе внХтрь вЗсъ єсть.
214 Парафраза Книги Псалмів 13 (14): 5. Пор.: Т*лшз о^боаішса стрЗ^л, йдіже не ві стрЗ^ъ.
215 Сфінксова загадка була добре знана і в українському фольклорі (див.: "Що то за звір, що рано ходить на чотирох ногах, удень на двох, а увечері на трох?" [Номис, № 221 (загадки)]), і в літературі [див., наприклад: Максимович І. Ѳёатроѵ, или Позор нраво-учителный царем, князем, владыком. - Чернігів, 1708. - Арк. 337 (зв.)].
216 Очевидно, це парафраза Першої книги параліпоменон 22: 9. Пор.:/ийръ й покой д3/иъ
g/ИХ Ніід ІЙ/ІС/ИЪ ВО ДНИ ЄГШ.
217 Основна версія міфу про Едіпа відтворена в трагедіях Софокла й Сенеки. У старій Україні цей міф був знаний щонайперше з трагедій Сенеки «Едіп» та «Фінікіянки» (скажімо, саме за Сенекою він поданий у поетиках Феофана Прокоповича й Митрофана Довгалевського), а ще - з емблематичних енциклопедій. Окрім того, Едіпова історія здавна була тут відома з хроніки Іоана Малали, де вона викладена за Еврипідом, а також у формі її переробок на взір християнських легенд про Андрія Критського, апостола Юду, папу Григорія. Зрештою, як тільки наші письменники заводили мову про щось таємниче, то одразу ж зринали образи Едіпа та сфінкса. Наприклад, в одному з курсів поетики про символ сказано таке: "усе це слід огортати таємницею, але не так темно, щоб затуманений символ не зміг розгадати навіть Едіп або сфінкс" [Крекотень В. І. Київська поетика 1637 року// Літературна спадщина Київської Русі і українська література XVI-XVIII ст. - Київ, 1981. - С. 141]. Під пером Сковороди трагедіальна Едіпова історія перетворюється на філософський міф про себепізнання. Більше того, Сковороді вдається створити своєрідний "міф у міфі": мудрий Едіп (Бог) дарує своєму синові (людині) книгу «Сфінкс» (Біблію), аби той мав змоіу пізнати самого себе [див.: УшкаловЛ. Едіпова історія в опрацюванні Г. С. Сковороди // Сковорода Григорій: Дослідження, розвідки, матеріали: Збірник наукових праць / Упоряд. В. Нічик, Я. Стратій. - Київ, 1992. - С. 126-132].
218 Це - емблематичний образ. Саме емблематика подає бусла як я) такого, що гніздиться на храмах (див. малюнок «Аиста, или буселя, гнѣздо на церквѣ» з підписом: "ЗдВ безопаснѣе. Ніс augusta" [Емвлемы и сѵмволы избранные. - Санкт-Петербург, 1788. -С. 32-33]), б) шанує батьків (див. малюнок «Аист, или Бусел-птица, на себѣ носящая другую» з підписом: "Совершенное благочестіе помогает своим родителям в их нуждв. Pietas augusta" [Емвлемы и сѵмволы избранные. - Санкт-Петербург, 1788. - С. 26-27]) та в) знищує змій (див., малюнок «Аист, или бусел, пожирающая змію» з підписом: "Желал бы я всВх их перегубить. Consicere est aninus" [Емвлемы и сѵмволы избранные. - Санкт-Петербург, 1788. - С. 72-73]).
219 Це - 482-ий малюнок зі збірки «Symbola et emblemata», що має назву «Голуб на горѣ, окруженной морем» (підпис: "Опочиваю на постоянствѣ. In constantia quiesco" [Емвлемы и сѵмволы избранные. - Санкт-Петербург, 1788. - С. 122-123].
220 Сковорода має на думці приказки: "Не славна хата углами, славна пирогами" [Климентій Зіновіїв. Вірші. Приповісті посполиті. - Київ, 1971. - С. 238]; "Не красна изба углами, красна пирогами" [Пословицы русского народа. Сборник В. Даля. - Москва, 1957.-С. 589, 700].
221 Див.: Перша книга Мойсеєва: Буття 5: 24; Четверта книга царств 2: 11.
222 Див.: Книга Ісуса Навина 10: 12-13.
223 Див.: Книга Ісуса Навина 3:15-17.
224 Див.: Четверта книга царств 6: 6.
225 Очевидно, Сковорода має на думці слова: с&гь єсй нл пртб/гЬ, сХдай прЗвдХ (Книга Псалмів 9: 5).
226 Просвітництво - філософська течія, що набуває поширення в Європі наприкінці XVII та впродовж XVIII ст. Для просвітників був характерний культ розуму, свободи, оптимізм, уявлення про незмінну людську природу, звідки випливала ідея громадянської рівності тощо. Філософія Просвітництва найбільше розвинулась у Франції (Лярошфуко, Декарт, Гассенді, Вольтер, Монтеск'є, Кондільяк, Руссо, Дідро, Ламетрі, Гельвецій, Гольбах), Англії (Локк, Барклі, Г'юм, Толанд, Ньютон) та Німеччині (Вольф, Бавмгартен, Бавмайстер, Гердер, Гете, Лессінг). Для українського Просвітництва (Петро Лодій, Яків Ковельський, Яків Рубан, Василь Довгович, Опанас Шафонський, Нестор Максимович, Федір Туманський та інші) характерна зорієнтованість передовсім на німецькі традиції. Попри те, що, скажімо, у Києво-Могилянській академії ще 1689 р. перекладали Локка, а твори Вольтера й Руссо в Харківському колегіумі за часів Сковороди правили за стилістичні посібники з французької мови, найбільшої популярності зажили тут саме німецькі просвітники. Так, учитель Сковороди Георгій Кониський усіляко популяризує вольфіанську філософію, але водночас опонує Вольтерові. Сковорода загалом був далекий від просвітницької ідеології, більше того, досить різко критикував просвітницьку ідею "рівної рівності" та просвітницький нігілізм у питаннях релігії.