Шлях Аріїв: Україна в духовній історії людства
- Автор: Канигин Юрий Михайлович
- Год: 2004
- Язык: украинский
- Год: А.С.К.
- ISBN: 966-8291-18-2
- Жанр: Публицистика
Электронная книга - «Шлях Аріїв: Україна в духовній історії людства». Краткое содержание книги:
Книга розрахована на широкий читацький загал, усіх, хто прагне глибше пізнати себе, свій народ, його минуле, сьогодення і майбутнє.
Звичайно, життя в егейсько-понтійському регіоні тільки починалося. У ті часи рівень Середземного моря був на 40 метрів нижче, не існувало ще Егейського, Мармурового, Чорного й Азовського морів. Це вже пізніше, коли почнуть танути льодовики, тут протікатимуть ріки. Вони понесуть свої води через Східно-Європейську рівнину в Середземне море. Клімат тут був досить сухим і холодним (адже зовсім поруч розташовувався льодовик). Виняток становили південні райони Понту, де були непогані угіддя для землеробства, рибальства, полювання.
Населений яфетідами простір ззовні нагадував величезний пустельний край. Тут не було міст, пірамід, велетенських ідолів, нескінченних масових процесій, «людських мурашників», що будують черговий некрополь померлому жерцю чи володарю. Та й етнічної диференціації серед яфетідів ще не було. Еліта племен знала лише одну ритуальну (священну) мову, так звану «пташину мову» (мову птаха Гамаюн).
Із вгасанням Атлантиди як цивілізації яфетичні народи йшли по висхідній у своєму розвитку. Вони просувалися в північному напрямку, у райони помірного клімату. Мова йде про північне узбережжя Чорного моря, тому що в той час велика частина земель нинішньої України була вкрита льодом. Величезні блакитні брили льодовика сягали Карпат. Яфети доходили до краю льодовиків і тут «контактували» з гіперборейцями.
У цих контактах яфетіди представляли жіноче начало етноеволюції. Сини Ламеха (гіпербореї-арії) «паруючись» із представниками материнської яфетичної раси давали потомство, яке у Святому Письмі позначене як «сини Яфета»: Гомер (кіммерійці), Магог (скіфи), Мадай (сармати), Тирас, Фувал (Тувал) [Отже, у прабатька сучасного людства після Потопу з'явився внук Тувал, що уособлює український етнос. А хто ж був його тезком? Зведений брат Ноя, як записано у Біблії! Саме він, як пам'ятаєте, «кував усяку мідь та залізо», тобто виступав металістом-землеробом], Мешех — засновники народів першого ступеня арієзації. Згодом нащадки Яфета, пройняті арійським духом, розселилися на неозорих просторах Європи і Азії — від Карпат і Каспійського моря до Зауралля, Китаю, Індії, Тихого океану. До них можна віднести древніх європеоїдів, етноси Уралу, Сибіру, Далекого Сходу: фіннів, угрів, туранців, алтайців, монголоїдів, китайців долини Янцзи-Хуанхе, тибетців, автохтонів Індії тощо.
Звичайно ж, це був досить складний конгломерат родів, племен, народностей різного рівня культури, духовності, інтелекту, різного ступеня дикості й азійщини. Але якщо дивитися в корінь і виокремлювати суть, то стає очевидно, що саме в цьому арієзованому середовищі, на цій благословенній «землі, що Господь її викляв» [Бут. V. 29], зароджувались і проростали перші паростки нового післяпотопного світу, формувалися перші підвалини основних типів цивілізації: номадичної (пастушачо-кочової), античної і землеробсько-індустріальної.
«Світлі» племена за допомогою гіпербореїв-аріїв, відстоявши свою землю, почали думати, як її використовувати:
А затем Сварог со Сварожичем Подразрезали Землю-матушку, Плугом острым ее поранили. Чтоб поверхность земная очистилась И ушла вся кровь в Землю-матушку — Расступилась Земля, поглотила кровь.
Настав період мирного священнодійства на «Землі-матінці, годувальниці». На безкраїх степових і лісових просторах народжувалися перші осередки осілого землеробства. І це був тільки початок.
Незважаючи на протидію «темних сил», яфетичні племена почали набувати «нових богів». І стали народжуватися світлі боги: з'явився на світ бог Велес (Ас зоряний), народилася Юна лель (Любов златокудра). Мабуть, важко народжувалося нове, світле, духовне:
От рожденья богов Колебалась земля, Бури пенили море синее, Расстилалась трава, приклонялись леса, Сотрясалась вся Поднебесная.
АНТИЧНІ МІФИ ТА ІНШІ ДЖЕРЕЛА В НОВОМУ ПРОЧИТАННІ
Як індоарійці, так і елліни колись були кочовими народами, котрі прийшли на свої пізніші землі з півночі.
Дж. Олбрайт
Вивчивши античні міфи — класику світового значення, я роблю більш конкретний висновок, ніж відомий англійський археолог і біблїїст професор Джон Олбрайт. Цією північчю були, виявляється, наші українські землі — терени Північної Припонтиди, нинішніх Кубані та Кавказу. Основні події, описані в найдавніших античних творах, розгортаються саме тут. У пізніших міфах сюжети зміщуються на захід, безпосередньо в райони Середземномор'я, аж до Геркулесових стовпів на півдні Іспанії.