Шлях Аріїв: Україна в духовній історії людства
- Автор: Канигин Юрий Михайлович
- Год: 2004
- Язык: украинский
- Год: А.С.К.
- ISBN: 966-8291-18-2
- Жанр: Публицистика
Электронная книга - «Шлях Аріїв: Україна в духовній історії людства». Краткое содержание книги:
Книга розрахована на широкий читацький загал, усіх, хто прагне глибше пізнати себе, свій народ, його минуле, сьогодення і майбутнє.
А Еней — єдиний з вождів, хто вийшов живим із троянського побоїща? Куди він тікає? На північ, до своїх. А хто приходив на допомогу троянцям? Амазонки — легендарні дочки скіфських степів.
Подібний коментар античних міфів та інших джерел можна було б продовжувати до безкінечності (я, наприклад, нічого не сказав про походження наших прямих предків — борисфенітів, «суміші» греків із Мілета та місцевих праслов'ян, про багато інших подій історії, що відображені в писаннях і розповідях давніх греків). Але думаю, що й цього достатньо. Хочу лише звернутися до фахівців-істориків: не бійтеся «міфологізації», підберіть золото істини, яке ми топчемо, не розуміючи, що в нас лежить під ногами.
КІЛЬКА ПІДСУМКОВИХ ЗАУВАЖЕНЬ
Той, хто має очі, побачить. Біблія
Таким чином лише священні першокниги (Біблія, Авеста, Рігведа), прадавні літературні джерела (Махабхарата, Велесова книга, Пісні птаха Гамаюн та ін.), арійські, східні, античні, слов'янські легенди, перекази дають нам змогу «вибудувати» великий прадавній світ з його багатотисячолітньою арійською таємницею.
У пошуках відповіді на сакраментальне питання: хто такі арії, звідки вони, куди йшли, куди поділися, ми кожного разу мали змогу переконатися, що саме на землях України відбувалися події світового значення, вершилася духовна історія людства.
Справа в тому, що земля України поєднала в собі усі три гілки великого північного народу, що жив ще до Потопу в країні Арктиді, за хребтами Рифейськими. Його представників називали аріями, чи оріями тому, що їх головна роль (вселенська місія) зводилася, насамперед, до передачі приреченим на відсталість «аборигенам» північної півкулі тогочасних інтелектуальних і духовних надбань, зокрема технологи орного землеробства з використанням такого реманенту, як плуг, ярмо (упряж волів), борона…
Першими Північна Припонтида прийняла племена Ювала, котрі спустилися через українські землі на самий південь Європи, переважно на Балкани і заклали підвалини великої античної культури. В Припонтиді залишилась «пам'ять» Ювала, відображена в численних античних міфах. І не лише пам'ять, а й залишки самого арійського народу — загадкові анти.
І сюди ж, на нашу землю, в VI тисячолітті до н. е. прийшли загони головної арійської гілки — народ Тувала на чолі з великим Рамою, який заснував тут першу післяпотопну хліборобську цивілізацію.
З кінця III тисячоліття до н. е. «заговорило» Семиріччя, яке стало могутнім арійським казаном, де «виварювалися» не тільки потомки народу Ювала (перших арійських племен, котрі спустилися на південь Уралу, на землі нинішнього Казахстану, в Індію, Іран), а й послідовники Рами, які у свій час (VI тисячолітті) прийшли із заходу і створили в районі Гімалаїв могутню країну Куш. Саме з цього східного казана нові арійські хвилі розходилися на південь і південний схід Азії, на Кавказ. У Північну Припонтиду арії прийшли ніби у свій край обітований, спричинивши тут новий потужний сплеск матеріальної і духовної культури Трипілля, розквіт Оратанії на широких просторах Придніпров'я і Придністров'я. Тепер уже звідси, із земель Північної Припонтиди йшов арійський вплив і арійська землеробська технологія по всіх яфетичних землях.
Нарешті хотів би звернути увагу й на те, що «нетутешні знання» аріїв, їх новаторська хліборобська доктрина, яка родилася на землях України, не тільки давали змогу одержувати велику кількість продуктів харчування і таким чином вирішувати продовольчу проблему післяпотопних народів. Створювалися сприятливі умови для переходу людства до осілого способу життя, закладалися підвалини иивілізації нового типу, з новими індустріально-інформативними технологіями, новим «сонячним» світобаченням, єдиною мовою.
Дозволю собі виокремити лише її основні ознаки:
Наявність хоча б кількох міст, що мали дво- і триповерхові будівлі, колоцентричні вулиці і площу (із святилищем) у центрі, а також населення до 10 тисяч чоловік. Такі міста виконували роль культових центрів, були пристановищем для населення на період ворожого нападу. Вони уособлюють насамперед Андронівську і Трипільську культури.