Квіти в легендах і переказах
- Автор: Золотницький М. Ф.
- Год: 1992
- Язык: украинский
- Жанр: Прочее научное
Электронная книга - «Квіти в легендах і переказах». Краткое содержание книги:
дореволюційному Санкт-Петербурзі.
Король Хлодвіг (ще будучи язичником), спостерігши в битві при Толбаку3, що алемани, з котрими вів війну, беруть гору над його воїнами, вигукнув: «Християнський Боже, Боже, котрому поклоняється моя дружина Клотільда (дочка короля Хільперіха, християнка), допоможи мені одержати перемогу, вірую в Тебе!» І тоді несподівано явився йому ангел Божий з гілкою лілії і сказав, щоб віднині він зробив цю квітку своєю зброєю і заповів її й своїм нащадкам. Тієї ж хвилини воїнів Хлодвіга охопила незвичайна мужність, з оновленими силами вони кинулись на ворога й примусили його тікати. На знак вдячності за це Хлодвіг у 496 році після Різдва вирушив до Реймса, де з усіма своїми франками, їхніми дружинами
й дітьми прийняв святе хрещення. І ось відтоді лілія стає у Франції емблемою королівської влади під благословенням церкви.
Але одержана Хлодвігом від ангела лілія, на думку багатьох учених, була не біла, а вогненно-червона. То була, як вони вважають, та сама квітка, що росте у Східній Фландрії, у річці Лі (Lys), що впадає у Шельду, де й відбулась битва Хлодвіга, після якої переможці, нарвавши лілій, повернулись на батьківщину, увінчані цими квітами. Від назви цієї річки, очевидно, й походить французька назва квітки (Лі, ліс).
Про червону лілію, до речі, склалась навіть своєрідна легенда. Розповідають, ніби вона перетворилась із чисто-білої на червону в ніч перед стражданням Спасителя на хресті.
Коли Спаситель, розповідає легенда, пригнічений важкою тугою, ішов тієї ночі Гефсиманським садом, то всі квіти схиляли перед ним свої голівки на знак співчуття й печалі. Але лілія, висвічуючи в темряві незрівняною білизною, мовила, усвідомлюючи свою красу: я настільки прекрасніша від усіх моїх інших посестер, що стоятиму прямо на своєму стеблі й незмигно дивитимусь, коли Він ітиме повз мене, аби міг, як слід, насолодитися моєю красою та моїм запахом.
І Спаситель, справді, зупинився на хвилину, можливо, навіть, щоб помилуватися квіткою, та коли страждальний погляд його при місячному світлі упав на неї, то лілія, порівнявши свою гордість з його смиренністю й бачачи, як усі інші квіти схилили перед Ним у невимовному горі свої голівки, раптом відчула такий докір сумління, що рум'янець палкого сорому розлився по всіх її пелюстках... Цей рум'янець так і залишився з нею назавжди.
Ось чому, стверджує легенда* червоні лілії ніколи не стоять з піднятими вгору голівками, а на ніч завше стуляють свої пелюстки.
Одначе думка, що лілія Хлодвіга була червона, нічим не підтверджується, оскільки королівські лілії, емблема королів, були завжди білі.
Прийняття ХлоДвігом християнства відбулось, як ми бачимо, ще у Y столітті, відтоді минуло їх чимало, а про лілію у французьких хроніках більше не згадується. Єдиний спогад про неї у цей час — увінчаний лілією скіпетр перших французьких королів, що зберігається в Сен-Жермен-Ле-Пре, старовинній церкві Парижа, збудованій ще в XII столітті.
У XII ж столітті лілію своєю емблемою вибирає також і Людовик XII, коли, вирушаючи у другий хрестовий похід, згідно із звичаєм того часу, як начальник окремого загону, повинен був вибрати для свого прапора символ.
Він вибирає саме цю квітку, по-перше, саме тому, що назва її Loys (Лої) трохи схожа на його ім'я — Louis (Луї), а по-друге — на спомин про те, що король Хлодвіг з її допомогою подолав ворогів християнства; він бо також вирушає на боротьбу з невірними. Крім того, ці лілії повинні були нагадувати його воїнам і про геройський подвиг короля, котрий вигнав з їхньої батьківщини римлян і став засновником французької монархії.
Таким чином, тут уперше з'являється той білий прапор з трьома золотими ліліями, котрий стає ознакою королівської влади й відданості папському престолу.
Лілію зустрічаємо також і в гербі Людовика IX Святого, проте разом із маргариткою, котру він приєднав на згадку про кохану дружину — Маргариту. Три лілії красувались також і на його знаменах під час здійснення ним хрестових походів і вони означали: співчуття, правосуддя й милосердя — три доброчесності, котрими вирізнялось усе царствування цього найдобрішого з королів.
Форму лілії надавали також, як ми вже згадували, й вершині скіпетра, сама Франція називалася царством лілій, а французький король — королем лілій.
Про лілії казали: «les lys ne filent pas» (лілії не прядуть), розуміючи під цим, що на французькому престолі не може сидіти жінка, а вислів: «etre assis sur des lys» означав займати високу посаду, оскільки квітами лілії прикрашали не тільки всі стіни судових залів, а й спинки стільців.
3
Тепер Цюльпіх. (Прим, автора).