Спокутий гріх
- Автор: Дурунда Наталія
- Язык: украинский
- Жанр: Современные любовные романы
Электронная книга - «Спокутий гріх». Краткое содержание книги:
Найстрашнішу спокуту несе четверте покоління. В автокатастрофі правнучка Емілія втрачає двох дітей. Чоловік покинув і зійшовся з коханкою. Мати помирає через хворе серце. Більше родичів не має. Життя втратило сенс. Триматися на цьому світі згорьованій жінці допомагають лише друзі.
Несподівано доля дарує їй другий шанс. Емма закохується. Виходить заміж, навіть вінчається у церкві. Щаслива. Знову вагітна. Здається — погане позаду.
Проте буквально напередодні пологів Емілія розкриє страшну сімейну таємницю…
— То ви знаєте Уляну й Ігоря? — потеплішала Емілія.
— Ми — давні знайомі, — розказував, коли йшли поруч. — Я — їх сімейний адвокат.
— Боже, який світ тісний, — здивовано похитала головою. — Уявити важко.
— Згоден, — підтримав Батурін. Хоч на душі відчував незрозумілу радість від того, що зустрів Емілію саме тут.
— Райське місце, — глянув навколо. — Взагалі то, я шукав його для мами. У неї хворе серце. А коли знайшов — вирішив і собі загубитися на кілька днів.
— Загубитися… — криво усміхнулася. — Здається, на планеті Земля це неможливо…
— Пробачте, що порушив ваш спокій, — винувато мовив. — Та, коли за сотні кілометрів несподівано бачиш знайоме обличчя — мимоволі хочеться привітатися.
— І ви не зважайте на мою реакцію. Останнім часом я… неспокійна… — опустила голову.
— Емілія Макарова, — нарешті офіційно представилася.
— Радий знайомству, — простягнув руку.
— Взаємно, — подала свою.
— Перепрошую, — раптом глянув на годинник Батурін. — Мушу бігти. За вечерею побачимось, сподіваюсь.
Емілія промовчала.
Тимур плекав надію застати на місці головного лікаря. Забронювати номер на кілька днів без проблем міг і на рецепції, але інформацію, яку хотів отримати, там би йому не надали.
— Я знаю, що моя нахабність переходить усі межі, — сідаючи в кабінеті очільника установи, вибачився. — Але хотів би залишитися у вас на деякий час.
— Без проблем, — широко й привітно усміхнувся медик. — Я віддам розпорядження підготувати вам номер. Скільки днів пробудете?
— Це залежить… — не міг знайти потрібних слів.
— Вас цікавить хтось конкретно? — зрозумів чоловік.
— Емілія Макарова, — прямо зізнався Батурін.
Лікар задумався. Цю відпочиваючу тримав на особливому контролі. За неї просили з Києва непрості люди. Знав також її історію. Але Тимур… здається, хороша людина й підходяща компанія. Чому ні?…
— До суботи, — не відриваючи очей від монітора, відповів.
— Чудово. Значить — до суботи, — не приховуючи задоволення, вирішив Батурін.
Але ні ввечері, ні зранку Емілію в їдальні не побачив. Як і не зустрів її на території санаторію. Пройшовся мимо корпусу. Задивився на вікна номеру в котрому жила. Зачинені.
Серце незвично щеміло.
«Невже поїхала? — майнула думка. — Зрозуміла, що спокій порушено, повного усамітнення не буде й…»
— Добридень, — раптом почув знайомий голос. Підняв голову й побачив на балконі Емму.
— Справді — добрий, — аж розцвів Тимур. — Ви не вечеряли й не снідали… Я думав…
— Не хотілося, — перебила Емілія. — У мене — духовна їжа, — показала на книгу.
— Самі пишете? — здивувався.
— Ні. Близька подруга. Мешкає за кордоном. Рідко бачимося. Вірші. Дуже глибокі. Обожнюю.
— Гарні у вас друзі, — посміхнувся. — Виходьте на свіже повітря, — запропонував. — Сьогодні — чудесна погода.
— Дякую, — заперечно похитала головою. — Краще почитаю, — повернулася й зайшла у кімнату.
— Я не зрушу з цього місця поки не нагодую вас! — раптом почула знадвору Емма категоричний чоловічий голос.
— Він це серйозно? — розширила від здивування очі й непомітно глянула з кімнати крізь напівпрозору занавіску.
Тимур стояв і дивився прямо на її вікно.
— Як бажаєте… — тихо розвела руками й, не показуючись, сіла у глибоке крісло.
Відкрила книгу.
Вірш «Айседора».
Її улюблений. Адже незрівнянна Дункан також втратила одразу двох дітей. Вони загинули в машині, що скотилася у річку. Бідолашна так і не могла змиритися зі страшною втратою. Розраду знаходила тільки в танці й коханні. От якби Бог подарував їй ще дитину… Та не судилося…