Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України
- Автор: Коллектив авторов
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Фактор
- ISBN: 978-966-180-038-9
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України». Краткое содержание книги:
Книга адресується суддям, адвокатам, юристам, які працюють у правоохоронних органах, на підприємствах, в установах, організаціях.
Законодавство враховано станом на 1 січня 2010 р.
2. Тварини є особливими об’єктами цивільних прав (ст. 180 ЦК). Тому на власників можуть покладатись обов’язки щодо поводження з тваринами. Проте навіть жорстоке поводження з тваринами є лише підставою для притягнення до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу (ст. 89 КпАП [30]), але не є підставою припинення права власності на тварину.
Стаття 323. Ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження майна
1. Ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) майна несе його власник, якщо інше не встановлено договором або законом.
1. З моменту виникнення права власності й до моменту його припинення власник несе ризик випадкового знищення (пошкодження, псування) майна (правда, це не виключає встановлення договором іншого). Поняття «випадкового» в цій статті треба тлумачити так, що «випадкове» знищення (пошкодження, псування) має місце завжди, коли закон не покладає відповідальність на особу, дії якої стали причиною знищення (пошкодження, псування) майна, або коли такої особи взагалі немає. Тому за одних умов випадкове знищення (пошкодження, псування) може бути результатом дії тільки непереборної сили, а за інших умов як випадкове буде кваліфікуватись і знищення (пошкодження, псування) в результаті як дії непереборної сили, так і інших дій, що не містять ознаки вини суб’єкта (в теорії такі дії називаються як простий випадок). Як випадкове слід тлумачити знищення або пошкодження майна особою, яка не встановлена, за відсутності особи, на яку покладається відповідальність за незбереження майна.
Стаття 324. Право власності Українського народу
1. Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об’єктами права власності Українського народу.
2. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.
3. Кожен громадянин має право користуватися природними об’єктами права власності Українського народу відповідно до закону.
1. У ст. 324 — 327 ЦК визначаються особливості окремих видів (форм) права власності. При цьому виокремлюються право власності Українського народу, право приватної власності, право державної власності, та право комунальної власності.
2. Об’єктами права власності Українського народу визнаються всі природні ресурси, які знаходяться на території України, природні ресурси її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони. Зокрема, такими об’єктами визнаються земля, її надра, водні ресурси, повітря. Частина друга ст. 5 Закону «Про тваринний світ» [183] визнає об’єктами права власності Українського народу об’єкти тваринного світу, які перебувають у стані природної волі та знаходяться в межах території України.
3. Повноваження здійснювати право власності Українського народу від його імені надається органам державної влади, органам місцевого самоврядування. Ці повноваження вони мають здійснювати в межах, що встановлюються Конституцією. Це правило ч. 2 ст. 324 ЦК відтворює положення частини першої ст. 13 Конституції [1]. Але ж Конституція з цього приводу формулює тільки найбільш загальні положення. Тому реально зазначені повноваження перелічених органів визначаються відповідними законами, а в умовах, коли формування законодавчої бази відповідно до Конституції не закінчено, — також і підзаконними актами.
4. Зміст права власності Українського народу має особливості. Вони полягають, зокрема в тому, що об’єктами права власності Українського народу вправі користуватись (з додержанням відповідних законів) кожен громадянин. Крім того, особливості права власності Українського народу зумовили і особливості його захисту. За загальним правилом, право власності захищається ст. 185 — 198 Кримінального кодексу [36]. Право власності Українського народу на природні ресурси захищається ст. 236 — 254 того ж Кодексу. При цьому відповідна глава названа «Злочини проти довкілля», а не «проти власності».