Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України
- Автор: Коллектив авторов
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Фактор
- ISBN: 978-966-180-038-9
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України». Краткое содержание книги:
Книга адресується суддям, адвокатам, юристам, які працюють у правоохоронних органах, на підприємствах, в установах, організаціях.
Законодавство враховано станом на 1 січня 2010 р.
Виробничий кооператив також визнається підприємством колективної власності, хоч стосовно нього формулювання «діє на основі колективної власності засновника (засновників)» (ч. 1 ст. 93 ГК) є недоречним.
ГЛАВА 24 НАБУТТЯ ПРАВА ВЛАСНОСТІ
Стаття 328. Підстави набуття права власності
1. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
2. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
1. Ця стаття стосовно підстав набуття права власності встановлює принцип «все дозволено, крім того, що заборонено» законом. Це виявилося зручним для забезпечення інтересів не тільки фізичних осіб та юридичних осіб приватного права, а і для забезпечення інтересів держави. Так, законодавець визнав недостатньо етичним установлення таких підстав набуття державою права власності як конфіскація та реквізиція. Але ж ці підстави не заборонені й навіть непрямо передбачаються положеннями, що формулюють відповідні підстави припинення права власності.
2. Закріплюється презумпція правомірності набуття права власності. Незаконність набуття права власності має бути встановлена рішенням суду. До набрання рішенням суду законної сили право власності вважається набутим правомірно. Інша форма спростування презумпції правомірності набуття права власності — це прямо випливає із закону неправомірності набуття права власності. Так, коли закон визнає недійсним (нікчемним) правочин, спрямований на набуття права власності, із цього закону прямо випливає незаконність набуття права власності. Тому вимога про витребування майна із незаконного володіння особи, що набула це майно в силу нікчемного правочину, може бути пред’явлена без пред’явлення вимоги про визнання правочину недійсним (про спростування презумпції правомірності набуття права власності). До цього моменту можливе тимчасове обмеження прав відповідача на майно в процесуальних формах, що передбачені Кримінально-процесуальним [27], Цивільним процесуальним [44] та Господарським процесуальним [31] кодексами.
Стаття 329. Набуття права власності юридичною особою публічного права
1. Юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом.
1. Під словами «майно, яке передане... у власність» слід розуміти не тільки майно, що передане засновником при створенні юридичної особи публічного права або пізніше, а й майно, передане юридичній особі публічного права іншими суб’єктами. Але ж законодавець не зміг тут послідовно здійснити метод конкретних дозволів щодо юридичних осіб публічного права. І після першого ж конкретного дозволу набувати право власності на майно, яке юридичній особі публічного права передане, сформулював загальний дозвіл на способи набуття права власності юридичними особами публічного права, передбачивши можливість установлення законом конкретних заборон.
2. У цілому слід визнати, що ст. 329 ЦК не повинна застосовуватись як така, що суперечить спеціальним положенням законів. Щодо юридичних осіб публічного права, які мають статус суб’єктів господарювання (державні та комунальні комерційні та некомерційні підприємства) спеціальними положеннями Господарського кодексу встановлено, що вони наділяються не правом власності, а правом господарського відання або оперативного управління (ст. 136, 137). Тільки законодавець вправі виключити із Господарського кодексу спеціальні положення про право господарського відання та право оперативного управління та відкрити у такий спосіб можливість для застосування положень Цивільного кодексу про право власності юридичних осіб публічного права, які (положення) мають кваліфікуватись як загальні стосовно ст. 136, 137 ГК [42].