Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України
- Автор: Коллектив авторов
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Фактор
- ISBN: 978-966-180-038-9
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України». Краткое содержание книги:
Книга адресується суддям, адвокатам, юристам, які працюють у правоохоронних органах, на підприємствах, в установах, організаціях.
Законодавство враховано станом на 1 січня 2010 р.
Стаття 327. Право комунальної власності
1. У комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді.
2. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.
1. Об’єктами права комунальної власності спочатку були всі види майна, яке було передане до комунальної власності відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)» [276]. У зв’язку з уведенням в дію нового Цивільного кодексу в сфері комунальної власності утворюється та ж система речових прав, яка характерна для сфери державної власності та яка висвітлена в коментарі до ст. 326 ЦК. Вона передбачає створення територіальними громадами не тільки комерційних та некомерційних підприємств, інших суб’єктів публічного права, майно яких залишається об’єктами комунальної власності, а і господарських товариств, яким комунальне майно буде передаватись у власність в обмін на корпоративні права.
2. Частина 2 ст. 327 ЦК право управління майном, що є комунальною власністю, надає територіальним громадам сіл, селищ, міст безпосередньо, а також утвореним територіальними громадами органам місцевого самоврядування.
Право власності та інші речові права за Господарським кодексом України
1. У коментарі до ст. 326 ЦК викладена схема відносин між державою та створеними нею (або за повноваженнями, наданими державою) юридичними особами. Ця ж схема поширюється і на відносини між територіальними громадами та створеними ними (або за повноваженнями, наданими ними) юридичними особами. Крім викладеного в коментарі до ст. 326 ЦК, слід ураховувати наступні положення Господарського кодексу [42].
2. Право господарського відання і право оперативного управління може належати не тільки державним та комунальним юридичним особам публічного права, а і підприємствам об’єднань громадян, релігійних організацій (ч. 5 ст. 112 ГК). При цьому право господарського відання належить комерційним підприємствам-суб’єктам підприємницької діяльності (ч. 2 ст. 136 ГК), а право оперативного управління — не- комерційним юридичним особам (ст. 137 ГК). Стаття 113 ГК установлює, що приватне підприємство діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства або на основі приватної власності юридичної особи. Звідси можна зробити висновок про те, що приватне підприємство не є суб’єктом права приватної власності, і також наділяється правом господарського відання або оперативного управління.
3. У ст. 93, 111 ГК використовується поняття колективної власності. Підприємством колективної власності визнається «корпоративне або унітарне підприємство, що діє на основі колективної власності засновника (засновників)». Звідси випливає, що засновниками підприємств колективної власності можуть бути суб’єкти цього виду власності. Так воно і є, оскільки підприємствами колективної власності визнаються підприємства споживчої кооперації, громадських та релігійних організацій (ч. 2 ст. 93 ГК). Щодо підприємств об’єднань громадян і релігійних організацій логічно визнається право господарського відання або оперативного управління (ч. 5 ст. 112 ГК). Але ж речове право підприємств споживчої кооперації не отримало будь-якої назви (див. ст. 111 ГК). З урахуванням ст. 112 ГК речове право підприємств споживчої кооперації логічно було б позначати термінами «право господарського відання» або «право оперативного управління» (залежно від наявності чи відсутності у юридичної особи права на здійснення підприємницької діяльності).