![Син сонця [uk] - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com](/uploads/posts/books/7/2/9/sin-soncya-uk-download.jpg)
Син сонця [uk]
- Автор: Горностаєва Мирослава
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Жанр: Историческая проза
Электронная книга - «Син сонця [uk]». Краткое содержание книги:
— Аби я був на твоєму місці, - озвався Дугшасана із вдаваним співчуттям, — я б зробив усе, аби від мене не смерділо вулицею колісничних… Ну де це бачено, аби отак розмовляти з сутою: " Ви, Чаті…» А він тобі: «Синку…» Сміх та й годі.
Лице Карни спалахнуло таким гнівом, що Дугшасана перелякано сахнувся від нього.
— Не тобі, слимак, — вимовив Вайкартана, — вчити мене манерам! Тебе, опинись ти на моєму місці, давно б зрівняли з землею! А я — не ламаюсь! Чуєш, князівський сину?! Чи може хочеш перевірити, у кого з нас кров чистіша?!
— Карно, Карно! — заспішив Дугшасана, — ну чого ти завжди спалахуєш, наче лісова пожежа? Я ж просто пожартував… Я-то тебе поважаю, присягаю блискавицею Індри!
— Та не присягай Богами в явній брехні, - втомлено мовив Карна, — краще ходімо, подивимось, що там трапилось.
А на арені дійсно коїлось щось незвичайне.
Воїни оточили півколом павільон Друпади, погрожуючи князю панчалів мечами і луками. Поміж синами князя, що стали стіною, ладні боронити честь панчалів, Карна побачив двох брагманів у білому вбранні та з затуленими покривалами обличчями. Один з них був десь його, Карни, зросту, другий — справжній велет, озброєний важкою палицею.
В руках же у першого брагмана був лук Друпади, готовий до бою, а з шиї звисала гірлянда, схожа на ту, що розтоптала князівна. Карна криво усміхнувся.
" Звісно, як обирати, то вже брагмана, — подумав з гіркотою, — на менше ми не згодні…»
— Я не розумію, воїни, чого ви хочете, — умовляв тим часом Друпада розлючених кшатріїв, — моя донька вибрала собі чоловіка. Умови він виконав: зігнув лука і влучив у кільце п'ятьма стрілами. Що ж тут протизаконного?
— Вона має стати дружиною воїна, а не жерця! — вигукнув Шалья.
— Але ж жоден з воїнів не виконав належного, — сказав єхидно князь панчалів, — то до чого весь цей галас?
— Карна виконав умови! — почувся голос Дурьйодгани.
— Моїй доньці він не припав до серця. Зрештою, він лише син сута, цей ваш Карна!
— Так, — прошепотів Карна, — лише…
— Розходьтеся ж, кшатрії, - продовжував Друпада, — і приходьте завтра на весілля.
— Весілля не буде! — вигукнув Джаяратга, — нехай Панчалі візьме гірлянду назад, інакше ми прикінчимо і вас і цих двох нахаб!
— Ти хочеш стати вбивцею брагмана? — поцікавився Дгріштад'юмна, граючи тятивою лука.
— Цей брагман сам хоче смерти, бо насмілився стати нам на заваді! — заявив Шалья, — кожній варні своє, чи не жерці повторюють це трохи не щодня? Нехай забирається геть, бо…
— Бо — що? — почувся грізний голос з-під запинала.
— Бо помрете обидва — ти і твій товариш!
Карна раптом побачив Крішну Васудеву, про якого багато чув і якого пізнав по дивному кольору шкіри та жовтим шатам. Схилившись до плеча височенного воїна, зодітого в блакитне, темноликий володар Двараки щось шепотів йому. Велет згідно кивав головою.
" Високий — то, напевне, Баларама, — подумав Карна, проштовхуючись наперед, — і обидва Ядави пізнали обранця Драупаді. Зрештою, аби я не знав точно, що Пандави мертві, то подумав би на Арджуну з Бгімасеною. Брагман-велет нагадує Бгіму статурою, ну а хто… хто ще може натягнути лук Друпади окрім Арджуни?! Але ні! Вони мертві! Мертві! Я навіть не уявляю, що зробив би, аби вона і справді обрала Пхальгуну!»
Натовп виштовхнув Карну наперед. Воїн побачив, як Шалья виламав з огорожі дрюк і кинувся на брагмана-велета. Карна засміявся і підняв «Віджаю».
— Дорогу! — крикнув він, — стріла на стрілу, лук на лук! Дорогу низьконародженому!
Юнак почув, як в паві льоні пронизливо закричала Драупаді. Стріла з " Віджаї " розтяла весільну гірлянду таємничого брагмана, що якраз нахилився вперед. Квіти дощем бризнули на приступки павільону.
— Виходь же, — сказав Карна спокійно, — виходь, обранцю!
Брагман стрибнув з приступок на землю. Бійка тим часом стала загальною. Охоронці князя Друпади та його сини кинулися на невдалих залицяльників Драупаді. Брагман-обранець вистрелив. Стріла пронизала б Карні груди, аби не зіткнулась зі стрілою, пущеною у відповідь. Карна рвонув із сагайдака наступну. Йому вдалося розколоти лук Друпади, але супротивник встиг вистрелити до того, як втратив свою зброю. Стріла вп'ялася Карні в плече. Юнак заточився, шукаючи опори.
" Кілька хвилин… Поможи, Сур'я Світлоликий! "
Біль був нестерпним, але Карна знав, що це — плата за невразливість. Він притулився до бар'єру, і, скреготнувши зубами, вирвав стрілу з рани.
Брагман тим часом рушив до нього, підібравши по дорозі чийогось меча. Карна видобув свого. Ворухнув рукою. Біль стих. Панцир Сур'ї не підвів і цього разу.