Голі чи покриті: Світова історія одягання та оголення
- Автор: Схіппер Мінеке
- Год: 2021
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Анетти Антоненко
- ISBN: 978-617-7654-18-5
- Жанр: История
Электронная книга - «Голі чи покриті: Світова історія одягання та оголення». Краткое содержание книги:
Для широкого кола читачів.
Наскільки видимі сигнали суголосні прихованій дійсності, Фатна Саббаг, авторка скандальної книжки, не з’ясовувала. Звичайно, нема в цій книжці нічого про роти, язики, шиї, носи чи бороди як показники потенції чи габарити прикритої маскулінності. Цілком логічно, бо всюди, де жінки мусили тримати рот на замку, щоб не видати «сигнал відкритої піхви», такої цінної інформації не втратити не могли.
Жіноче збудження набувало в чоловічих розповідях деструктивної конотації, тому жінки часто починали вірити в те, що їхні похітливі бажання недопустимі. Щоб тримати в шорах емоції чоловіка, постійно наголошували на небезпеці жіночого тіла чи певних його частин, завжди на чомусь іншому. Залежно від часу, культури та релігії кожна ділянка жіночої плоті, одягненої чи оголеної, набувала якогось значення. На островах Таїті та Тонга можна було ходити голому, якщо на тілі були тату. Бразильські ботокуди носили прикраси й були голі-голісінькі, та ні чоловіки, ні жінки ніколи не з’являлися на людях без диска в губах.
Деякі народи затуляли коліна, інші – не прикривали пупець або ховали і те і те. На Алясці жінки соромилися вийти у світ без пірсингу в губах, а в Африці, наприклад, сідниці були об’єктом ганьби.
У дев’ятнадцятому столітті європейці відчували особливу слабкість до ніг, тим часом мусульмани вважали жіноче обличчя частиною тіла, яку потрібно прикривати за межами власних стін, – як зауважувало кілька європейців – мандрівників Середнім Сходом.
Європейці, мандруючи Середнім Сходом, часто помічали, що арабські селянки трудяться на полі без накидок, закидаючи спідницю собі на голову. Очима мешканців Заходу виглядало, що жінки в такий спосіб виставляють напоказ найінтимніші частини тіла107.
В ортодоксальний юдейській та ісламській культурах у чоловіків було менше проблем із жіночими ногами, натомість більше з їхнім волоссям. Тим часом у Європі вікторіанської доби жінки не мали права показувати ні ніг, ні п’ят, аби не викликати щонайменшого сум’яття в оточуючих. У Стародавньому Китаї безсоромністю вважалася жіноча нога без панчохи, а в Японії – оголена задня частина шиї.
Чоловіки повсюдно застерігали один одного, матері напучували синів, попереджали про небезпеку звабливого жіночого тіла, що вбиває чистоту обидвох статей. Оголені жіночі руки й груди не перебували в центрі уваги для тих, хто звик їх такими бачити. Однак нагий вигляд деяких частин тіла міг засмутити того, кому з дитинства прищепили певний образ прикритої жінки. Загалом виглядало на те, що жінок, на відміну від чоловіків, сприймали винятково в тілесному ракурсі, відтак і оцінювали відповідно.
Коли моя книжка «Ніколи не беріть шлюб із жінкою з великими ногами» вийшла арабською, мене запросили в Єгипет і Марокко. «Я живу навпроти Сфінкса», – сказала одна зі студенток після моєї чергової лекції в Каїрі. Вона поцікавилася, чи не маю я бажання подивитися на піраміду в Ґізі з двома її подружками. Під час ланчу з ними я запитала, чому вони в накидках. Одна відповіла, що цього вимагає її віра, крім того, менше турбують чоловіки, вигукуючи щось услід. Друга не погодилася, що турбують менше, просто хустку носять усі її подружки. До речі, сім’я вважає це дурістю. Третя мовила: «Чоловіки – це тварини, хіба ви не знаєте? Вони не здатні себе контролювати, така їхня природа. Тому ми прикриваємо голову».
Я була приголомшена. «У мене п’ятеро братів, чоловік, двійко синів, немало друзів-мужчин – усі вони прекрасні. Ми невдовзі чаюватимемо у твого батька. Невже ти так само вважаєш його твариною?» Студентка категорично відповіла «ні». Проте, враховуючи її щоденний досвід перебування в місті, дівчина таки сумнівалася в самоконтролі чоловіків. Дві інші почали сміятися, одна з них сказала: «Я зауважила, що чоловіки, які чіпляються мене чи хочуть торкнутися, винятково з Єгипту, туристи такого не роблять. Можливо, нам треба зняти хустки, щоб виховати в тутешніх чоловіках інший дух. – І трохи згодом: – Знаєте, що я думаю? Ми завжди переймаємося нашою культурною ідентичністю, але це радше і є проблема, а не крок до порозуміння».
Ми бесідували довго, і ці три студентки погодилася зі мною в такому: якщо чоловік нестриманий – жінка не почувається в безпеці (та чи можна застосувати це правило в зворотному порядку?). Цілком заховане тіло навіює думку про те, що жінці бракує довіри до осіб чоловічої статі, підвладних власним емоціям. Окрім того, Коран та ісламські традиції так само торкаються цієї теми, погляди на яку розходяться – ми обговоримо це у розділі 6. Дівчата врешті-решт дійшли висновку, що покривати голову – зайве в тих країнах, де на жінок не чигає небезпека. Однак існували суспільства та виникали ситуації, коли хустка на голові бодай трохи допомагала. Це був 2008 рік.