Гра на багатьох барабанчиках
- Автор: Токарчук Ольга
- Год: 2004
- Язык: украинский
- Год: Літопис
- ISBN: 966-7007-84-5
- Переводчик: Віктор Дмитрук
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Гра на багатьох барабанчиках». Краткое содержание книги:
Для широкого кола читачів.
Оце, властиво, і все, що я хотів Вам розповісти. Потім я сидів, згорблений, прибитий, приголомшений тим, що сталося, як після зґвалтування, як після якоїсь страшної зради. Наче я согрішив. І власне кажучи, я й тепер так почуваюся. Прошу сказати мені, чи траплялося Вам вже щось подібне? Чи це можливо?
Під середину літа достигли фіґи, а невдовзі й оливки. Тепер я мав багато роботи. Я влаштував щось на зразок жнив. Ножем, якого знайшов у човні, я цілими днями зрізав колоски чогось схожого на овес і сушив на сонці. Після годин розтирання на камені мені вдавалося отримати порошок, який я назвав борошном, і нарешті спробував щось, що назвав хлібом, — твердий коржик, спечений у вогнищі. Восени на острові сідали великі птахи, якийсь вид гусей. Я навчився ловити їх у сіті, які сплів з витких рослин. Від ранку до вечора я займався вишукуванням, готуванням і консервуванням їжі, хоча й знав, що пережити зиму мені не вдасться. Вечорами розпалював на пляжі вогнище. Безрезультатно. З плаща я зробив собі переноску для дитини і швидко звик до цього невеличкого тягаря.
На початку листопада, після восьми місяців перебування на острові, я спакував усі свої пожитки й запаси їжі у човен і виплив у море. На моє щастя, осінні шторми ще не почалися. Після трьох днів тяжкого веслування я доплив до маленького селища на сусідньому острові. Ми обоє були ледь живі. Ніхто мене ні про що не питав, просто зайнялися нами. У тих добрих людей ми перебули зиму, а наступного року опинилися в Атенах. Після війни повернулися до своєї країни. Я вигадав йому матір, сказав, що вона давно померла. Він твердить, що пам'ятає її. Мій син живе за кордоном. Я вже маю онуків.
Тепер Ви, мабуть, розумієте, чому я записую це на плівку, анонімно, без обличчя, без імени, зредуковний до голосу. Я не розумію того, що сталося. Я, мабуть, маленька людина. А наприкінці прошу описати це все якось по-особливому — чого я найбільше хочу, це вірити, що я не став жертвою жодної аномалії, а що пережив чудо.
Бардо. Шопка
Бардо лежить в Судетах, в одній з долин, які тут розкидані особливо щедро — маленькі зморшки на обличчі землі, ледь-що зморщечки. Саме місце має свою довгу історію — давно, давно тому тут видобували цінні метали, аметисти й нефрити. Ходять легенди, що є й золото. Буцім звичайна скеля у глибині гори внаслідок великих тисків і якихось таємничих сил сама собою очищується від звичайної матерії, сама себе дестилює, конденсуючись у темряві в чисте золото, яке залишиться там уже навічно.
Раніше тут проходив торговельний шлях зі Шльонська до Чехії, і саме завдяки йому виникло містечко. Осіло в долині й не пробує навіть спинатися на стрімкі узбіччя. Кілька разів в історії, через дощі чи, може, невеличкі сейсмічні струси, узбіччя небезпечно осувалося, нищачи будинки та вбиваючи їхніх мешканців. Тепер височить над містом голе — бо навіть дерева не мають відваги ризикувати життям, — червону землю, перемішану зі скелями, видно вже здалеку, як рану серед зелені лісів. Тому місто, стиснуте в долині, виглядає, немов вкладене в ортопедичний корсет, немов без урвистих узбіч, які підтримують його з обох боків, воно би одразу розкришилося й розпалося.
Дном долини біжить річка, тож будинки тиснуться біля неї, наповзаючи один на оден. Місточки скріпляють цілість, як защіпки. Є тут два костели, один монастир (з другого кількадесят років тому зробили притулок для недорозвинених дітей), є ресторан і кілька невеличких барів, де подають місцевий спеціалітет — форель у мигдалях; є дві середні школи, одна реміснича, дрібна промисловість. Є, звичайно, і курорт — колись до мінеральних джерел приїздило багато гостей — сьогодні лишився від них променад, кілька дуже вже постарілих платанів і багато оздоблений бювет мінеральної води, оточений камінними лавочками. Залишився також кусочок парку з рододендронами. І, звичайно, шопка.