Гра на багатьох барабанчиках

Мене пробудило якесь лоскотання на шкірі, невиразні пестощі. Я розплющив очі і з полегшенням ствердив, що дитина досі дихає. Сонце знову перемістилося, і тепер ми лежали під його помаранчевим згасаючим світлом. Я перевернувся на живіт і тоді відчув біль, який уже звідкись знав. Якийсь розмитий спогад замаячив у мене в голові — спогад літнього саду, запах чорних порічок і аґрусу давно, давно тому. Це був біль грудей — такий самий, як тоді, кільканадцять років тому, біль хлоп'ячих набряклих сосків, іронія природи, яка бере слово у період дозрівання. Для чого чоловіки мають соски, чому народжуються з виписаним на тілі знаком власної протилежности? Чи Ви колись над цим замислювались?

Я звівся на коліна і подивився на свій голий, зарослий торс, обліплений піском. Соски напухли, почервоніли. Коли я торкнувся одного, на ньому з’явилася крапля молока. Так само було і з другим. Я обережно обтрусив із себе пісок і вже знав, що маю на тілі невідоме досі чуле місце — дотик тоді переносився вглиб тіла якось гостро й по-новому, майже з болем; шкіра здавалася тоншою, чутливою, делікатною. Колись я чув — або мені здавалося, — що у деяких чоловіків під впливом сонця починається лактація. Ні, не нормальна лактація, а сурогат лактації, пробна лактація, удавана лактація, наче тіло у своїх таємничих починаннях пригадало собі інші свої можливості, інші втілення, приспані потенції. Я дивився зараз на нього, наче воно було незнайомою істотою. Намагався дихати не надто голосно, щоби його не сполохати.

Він не був приємним — цей перший дотик чужих вуст, хоч би й немовляти. Я незграбно підтримував дитині голову так, щоби її губи опинилися біля соска. Але дитина була надто слабкою, надто осовілою, щоби ссати. Краплі молока затримались на губах, а ті губи не зреаґували. Може, було вже пізно, але в такому разі навіщо це все? Я згорнув пальцем одну таку краплю і вклав дитині в уста. Вона сонно поворушила язиком, тому я спробував ще раз. Я дотикав внутрішньої поверхні рота, язика й піднебіння; я дражнив шорстким пальцем — і дитина, наче машинка, яка зіпсувалася, а тепер знову запрацювала, розплющила очі й жадібно поворушила язиком. Тоді я знову приклав її голівку, намагаючись, щоби вони зустрілися — сосок та уста дитини. Однак набряклий сосок не був тим самим, що грудь. Губи не мали за що вхопитися, зісковзували. Тоді я стиснув шкіру на груді, і молоко текло тепер великими краплями у напіввідкриті вуста дитини. Це боліло, дотик був неприємний — наче соски виявились раптом якимось давно забутим органом чуття, знаряддям єдиного чуття, яке передає інформацію просто всередину тіла, без посередництва мозку. Ви розумієте, як мені важко про це говорити? Ви, мабуть, здогадуєтесь, правда? Я стиснув зуби, дивився кудись далеко в бік гір на острові, наче вірив, що гарний краєвид порятує мене від того терпкого відчуття, коли тебе їдять. Бо якби я довіряв відрухові, то відсахнувся би з відразою. Але, розумієте, дитина вже ссала, впевнено і заспокоєно. Як у трансі. А потім миттю заснула.