Сто пригод Барвінка та Ромашки

Ой веселая дорога До дідівського порога! Угорі шумує рій. Чимчикують друзі пішки, У росі купають ніжки. Коник смикає пирій. Ось і хата діда Гната, В небо стріхою піднята. Морем видався город. Вирували квіти й зілля. Аж здіймалась дужа хвиля. Не перейдеш моря вброд! Буйноцвіту, як ніколи! Наче дощик, впали бджоли На квітуюче зело. Бачать друзі: жовта квітка Пелюстки зронила швидко. Щось на пагоні зросло! Придивилися — Гарбузик! Голопузий карапузик На очах, як велет, ріс. Ось і черево, і вуса. Голова біляво-руса. Не змінив знайомих рис! Закричав Гарбуз: — Барвінку! Озирнись навколо, синку. Як твій рід помолодів! — Обнялись — картинка тепла... Аж згинались дужі стебла Від усміхнених плодів. Привітав Часник Барвінка, Пригорнула Цибулинка, Гепнув Сонях у плече. Кріп Ромашечку вродливу В щічку праву, потім — ліву Почоломкав гаряче. — Всі до мене, друзі любі! Єсть об’ява... В нашім клубі (В Гарбуза прорізавсь бас!) Буде лекція сьогодні Про події міжнародні І про острів Тулумбас... — Малюки! А де ж це Коник, Роботящий Коник Дзвоник? — Хроник лапку підійма: — Щойно був, стрибав бадьоро. Бився з військом Мухомора, Три хвилини як нема! Хлопчик свиснув — і відразу Кінь стрибнув до перелазу. Та не кінь, аж два коня! Поряд з коником — конячка. Зелененька стрибунячка. Оженивсь! Нова рідня! — Поки маємо дозвілля. Відгуляймо ж і весілля! Славте, друзі, молоду! — Всі городні застрибали. Пастернак схопив цимбали, Баклажаничок — дуду. Кріп у бубон як ударив, Хрін по струнах як ушкварив! Ну й веснянка! Ну й народ! Пісня й рід його — не згасне! ... І зненацька літо красне Впало сонечком в город.