Сто пригод Барвінка та Ромашки

— А навіщо? А навіщо? — Ось послухай слово віще: Мить врочиста підійшла... За твою привітну вдачу, Мужність, силу недівчачу Провіщай весну, мала! — Що ви кажете? Ой нене! Завелика честь для мене! Хай би Голуб чи Зайзай! — Вдарив грім, зірвався вітер. Світла блискавка шість літер Вмить накреслила: — Дерзай! Ось вона, казкова скринька. Мов роздмухана жаринка, В сяйві, в спалахах тепла. А під кришкою з кришталю, Мов за сонячною даллю. Сурма, дудочка мала. Золота вона чи срібна — До промінчика подібна, — Впала дівчинці до рук. Узяла до вуст Ромашка — Заспівала дивна пташка, Перелився чистий звук. Що вчинилося на світі! Колосок злетів у житі. Цвіту, зелені — гора! Почалися новосілля. І заручини, й весілля. Запищала дітвора. Квітне справа, квітне зліва. Світ полоще тепла злива, Скаче сонце по траві. Засміялись чорнобривці. У Ромашки на голівці Сяють перли дощові. 0 пора, коли над світом. Сплівши пісню з білим цвітом. Шаленіють солов’ї! Дуб озвався: — Гей, Ромашко! Провістить весну неважко — Захищати слід її! Знову бачу з високості, Що незвані лізуть гості На город, і в сад, і в гай., В небезпеці вся округа! Доганяй хутчіше друга І в борні допомагай! — Прощавайте, любий діду! Ще з гостинцями приїду. Як понищим хижаків! — Підстрибнув веселий Коник І полинув Коник Дзвоник, Тільки цокання підків...