Хронiки Нарнії. Повна історія чарівного світу (збірка)
- Автор: Льюис Клайв Стейплз
- Год: 2020
- Язык: украинский
- Год: Книжковий клуб "Клуб Сімейного Дозвілля"
- ISBN: 978-617-12-7122-7
- Переводчик: Віктор Шовкун++
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Хронiки Нарнії. Повна історія чарівного світу (збірка)». Краткое содержание книги:
Одного дня двоє братів і дві сестри Певенсі потраплять у Нарнію — чарівну країну одвічної зими, населену фавнами і наядами, гномами і єдинорогами, добрими велетнями, драконами і звірятками, що вміють розмовляти… Тоді здійсниться давнє пророцтво про чотирьох людських дітей, які сядуть на трони величного Кейр-Паравелю, настане Різдво, повернеться лев Аслан, буде переможена Біла Чаклунка — а чарівні пригоди триватимуть…
Дітям притаманний один різновид дурості, як ви знаєте, а дорослим — інший. У ту мить дядько Ендру починав дуріти в дуже дорослий спосіб. Тепер, коли Відьма не перебувала в одній кімнаті з ним, він швидко забув, як вона його налякала, і чимраз більше думав про її незвичайну красу. Він повторював собі: «Демонічно гарна жінка, демонічно вродлива. Створіння надзвичайної краси». Він так само примудрився забути, що це діти привели до нього це «надзвичайне створіння»: він мав таке відчуття, ніби це він своєю магією викликав її з невідомих світів.
«Хай там як, хлопче, — сказав він сам до себе, дивлячись у дзеркало, — а ти по-диявольському добре зберігся для свого віку. Чоловік витончений і бездоганний».
Ви бачите, що цей старий пришелепок справді уявляв собі, що Відьма закохається в нього. Цьому, либонь, посприяли два ковтки спиртного і його найкращий одяг. Але хай там як, а він був пихатим, як павич: саме тому він і прихилився до магії.
Він відімкнув двері, спустився сходами вниз, послав покоївку найняти кеб (у ті часи кожен мав багато слуг) і зазирнув до вітальні. Там, як і сподівався, він знайшов тітку Летті. Вона була заклопотана нагальною справою — лагодила матрац. Він лежав на підлозі біля вікна, а вона стояла на ньому навколішки.
— Моя люба Летиціє, — сказав дядько Ендру, — мені треба… е… е… вийти. Позич мені п’ять фунтів або десь так, я маю зустрітися з гарною дівчиною.
— Ні, любий Ендру, — сказала тітка Летті рішучим спокійним голосом, не підводячи голови від своєї праці. — Я тисячу разів повторювала, що не позичатиму тобі грошей.
— Не будь такою впертою, моя люба, — сказав дядько Ендру. — Це дуже важливо. Ти поставиш мене в по- диявольському незручне становище, якщо не виконаєш моє прохання.
— Ендру, — сказала тітка Летті, дивлячись йому в обличчя, — мене дивує, що тобі не соромно просити в мене гроші.
За цими словами існувала тривала й нудна історія, як то часто буває в дорослих людей. Вам треба знати про неї тільки те, що дядько Ендру, нібито «залагоджуючи всілякі справи дорогої Летті», а насправді нічого не роблячи, витрачав великі гроші на бренді й сигари (а тітці Летті доводилося знову й знову сплачувати його рахунки) і зробив її набагато біднішою, аніж вона була тридцять років тому.
— Моя люба дівчино, — сказав дядько Ендру, — ти нічого не розумієш. Сьогодні я муситиму зробити цілком несподівані витрати. Мені треба трохи розважитися. Не будь упертою, дай мені гроші.
— І кого ти збираєшся розважати, Ендру? — запитала тітка Летті.
— Щойно до мене прибув надзвичайно важливий гість.
— Не мели дурниць, — сказала тітка Летті. — Протягом останньої години у двері не було жодного дзвінка.
Цієї миті двері несподівано широко відчинилися. Тітка Летті обернулася й з подивом побачила, що у дверях стоїть величезна жінка, розкішно вдягнена, з голими руками, а її очі метали блискавки. То була Відьма.
Розділ 7
Що сталося біля дверей
— Ниций рабе, скільки я муситиму чекати свою колісницю? — громовим голосом запитала Відьма.
Дядько Ендру зіщулився й відступив від неї. Тепер, коли вона постала перед ним, усі дурні думки, що обступили його, коли він дивився на себе в дзеркало, покинули його. Але тітка Летті підвелася з колін і вийшла на середину кімнати.
— І хто ця молода особа, Ендру, можна мені запитати? — промовила тітка Летті крижаним голосом.
— Визначна гостя — дуже важлива ос-соба, — промурмотів він, затинаючись.
— Нісенітниця! — заявила тітка Летті, а тоді провадила, обернувшись до Відьми: — Негайно забирайся з мого дому, безсоромна хвойдо, а то я викличу поліцію.
Вона думала, що Відьма прийшла з якогось цирку, і їй дуже не сподобалися її голі руки.
— Хто ця жінка? — запитала Ядіс. — На коліна, нікчемний рабе, поки я тебе не вдарила.
— Мені не треба лайки в моєму домі, жінко, — попередила тітка Летті.
Несподівано, як здалося дядькові Ендру, цариця випросталася і стала ще вищою. Вогонь бризнув із її очей: вона простягла руку тим самим жестом і з тими самими грізними й жахливими словами, якими вона недавно перетворила ворота Чарна на порох. Але нічого не відбулося, крім того що тітка Летті, подумавши, що ті жахливі слова були сказані незвичайною англійською мовою, зауважила:
— Так я й думала. Ця жінка п’яна. П’яна! Вона навіть не спроможна говорити зрозумілою мовою.